Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Танкісти однієї з окремих мотопіхотних бригад міцно тримають оборону наших позицій та влучним вогнем щоденно знищують російську бронетехніку. Бойовий досвід цей колектив розпочав здобувати ще на півдні України. Нині хлопці зайняли оборонні рубежі на Донеччині.
— З 2019 року я у ЗСУ. Після опанування фаху механіка-водія танка був відряджений в район проведення ООС. Там тримав оборону в Бахмуті. Під час широкомасштабного вторгнення росіян перші бої зустрів на Антонівському мосту. Там нас було 10 танків проти близько 200-300 ворожих, але ми змогли протриматися три пекельні доби, — говорить механік-водій танка Артур. — Противник тоді зосередився в кілометрах 10-15 від нас, також сильно дошкуляла російська авіація. Під час тих важких боїв у мій Т-64 були влучання, його сильно пошкодили. Найголовніше — наш екіпаж вцілів.
Пізніше чоловік визволяв Херсонщину, де опанував більш сучасні Т-72 та Т-80. На них він спалив купу рашистської техніки. Нині вже понад 4 місяці нищить окупантів на Донеччині.
— Було таке, що перед нами стояло завдання «почистити» зеленку. Ми виїхали на вогневу точку. Навелися і з першого пострілу влучили в замаскований танк, другий постріл — і вже немає в них БМП. Це все робилося навмання, оскільки в зелених хащах ми нічого не бачили. Вже по факту влучання зрозуміли, що там є бронетехніка, — пригадує танкіст.
Нещодавно Артур отримав майже новий трофейний Т-80. Його покинули російські танкісти після зустрічі з українськими воїнами. Пізніше танк пройшов ремонт на українському заводі й вже повернувся на Донеччину.
— Це дуже хороша машина. Т-80 має потужний двигун, він маневрений, швидкий, має хороший огляд тощо. Насамперед моє завдання вийти на вогневий рубіж, де ми працюємо по цілях, а потім маю швидко покинути цю точку. Тут велику роль відіграє саме швидкість, а з цим у Т-80 все гаразд, — продовжує танкіст. — Нині працюю над вдосконаленням захисту свого танка. У найближчі кілька днів закінчу встановлювати на нього кумулятивний захист, наварю решітки і відразу поїду на бойове завдання.
Інший танкіст на псевдо «Дід» уже вдруге за життя сів за важелі танка. Перший раз у 1982 році, коли проходив службу в армії на посаді механіка-інструктора танка, а вдруге довелося пригадувати навички танкіста вже під час широкомасштабного вторгнення окупантів.
— Мій син боронить Україну на передовій, а я не зміг залишатися вдома. Не хочу бути диванним патріотом. І вік цьому не завада. Пішов до війська та сів за важелі панцерника. Усе швидко пригадав, тож не довелося проходити додаткове навчання, — розповідає 57-річний танкіст. — Працюю по рашистах із Т-72. Назвав свою машину ім’ям дружини — «Оленка».
За плечима бувалого танкіста сотні бойових завдань на Херсонщині та Донеччині. Своїм досвідом він ділиться з молодими механіками-водіями, навчає тонкощам роботи з багатотонною бронемашиною. Також розповідає про нюанси роботи на передових рубежах.
-
- Трофейний Т-62
-
- Трофейний Т-80
Танкісти кажуть, що працюють по ворогу прямою та напівпрямою наводкою бронебійними та осколково-фугасними снарядами. Ба більше, таких снарядів в українських захисників вдосталь. За їхніми словами, це стало можливим завдяки постійним «надходженням» боєприпасів із покинутих російських позицій.
— Важко сказати, яку тактику застосовують російські танкісти. Переважно просто тікають, коли бачать нас. Ось був випадок, коли ми на двох Т-72 напоролися на їхню позицію. Там було не менше десятка рашистських Т-80. Два танкові екіпажі ми відразу знищили, а решта просто завела двигуни і втекла. Яка ж тут може бути тактика, — усміхається «Дід». — До того ж на тій позиції, окрім їхніх пожитків, ми надибали цілий пакет наркотичної речовини. Тож питання їхньої боєздатності відразу стало зрозумілим. У страху очі великі!
Як стало мені відомо, більшість техніки, якою вони палять росіян, надійшла від самих же російських танкістів. Тож у такий нехитрий спосіб вони підсилюють танкові підрозділи новими машинами.
— Якщо трофейна машина не має сильних пошкоджень, ми її підлатуємо своїми силами та відразу ставимо у стрій. В окремих випадках, коли необхідне спеціальне обладнання для відновлення, ми відправляємо так званий цей ленд-ліз на ремонтні заводи. Через певний період вони повертаються у відмінному стані та допомагають нам наближати перемогу, — зазначають танкісти.
Фото автора
