Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Я хочу, щоб мій син став лікарем!» Саме ці слова, сказав наступного дня після операції захисник, який зазнав важкого поранення в боях з російськими агресорами.
Як розповідають лікарі, 39-річний військовослужбовець Євген був доставлений до однієї з лікарень Дніпра з нашої незламної фортеці — Бахмута.
— На щастя, постраждалого евакуювали миттєво, — поділилися медики одразу після проведеної операції. — Металевий уламок вразив нашого воїна: пробив шию й ушкодив загальну сонну артерію в ділянці біфуркації. Кровотеча з артерії й крововтрата. Величезний 30-грамовий уламок заліза міг залишити дітей без батька, дружину без чоловіка, державу без героя. На момент госпіталізації він перебував у вкрай тяжкому стані. По суті був на межі життя та смерті. Проте дві операції й години надважкої, ретельної праці найкращих українських хірургів врятували йому життя.
Наразі в пораненого уламок видалений, артерія стентована, продовжує постачати кров до головного мозку.
Нині, зі слів лікарів, життю Євгена нічого не загрожує.
— Велика вдячність нашим лікарям за врятоване життя мого чоловіка, — зі сльозами на очах каже дружина захисника Світлана. — Вони роблять велику справу: рятують найдорожче — життя.
