Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Ще донедавна Ярослав був скульптором, виставляв свої роботи на багатьох знаних виставках. Тоді він і уявити не міг, що доведеться творчу студію змінити на окопи й бліндажі, а в руки замість інструментарію митця узяти зброю.
Нині за плечима у 24-річного Ярослава вже багатий бойовий досвід. Понад рік хлопець воює в окремому батальйоні однієї з бригад морської піхоти. Здобувши базову військову підготовку в Англії, хлопець разом із побратимами виконує найскладніші бойові завдання.
— З початком широкомасштабного вторгнення я добровільно хотів піти в українське військо. Проте з першої спроби в мене не вийшло. Але я чекав свого моменту. І він незабаром настав, — каже Ярослав. — Коли був на роботі, зателефонував сусід і сказав, що мені принесли повістку. Мене, наче з Днем народження привітали! Був дуже радий такій звістці. Наступного дня відразу пішов оформлювати папери.
Спочатку молодий воїн пройшов військову підготовку в Англії. Там його навчили азів військової служби, навичок оборони та штурму противника тощо. Після повернення в Україну хлопець мав можливість самостійно обрати подальше місце служби.
— Без роздумів обрав морську піхоту. Вважаю, що тут служать найкращі воїни, а я хотів потрапити в саме такий колектив. Так я потрапив в окремий батальйон морської піхоти. Повірите, жодного разу про це не пошкодував. До постійних навантажень та бойових завдань звик, головне, що поруч мене справжні патріоти. На них я завжди можу покластися, — говорить хлопець.
Минулого року Ярослав брав участь у звільненні Херсонщини, а нині воює в одному з найгарячіших районів ведення бойових дій на сході України. Під час виконання завдань двічі дістав контузії, проходив реабілітацію в медзакладі. Одужував та знову повертався до побратимів на передову.
— Перед нами стояло завдання тримати оборону на околицях одного з селищ. Десантувалися, розосередилися і почали готувати позиції. Під час цієї роботи по нас почав працювати ворожий танк. Встигли вчасно сховатися, але ворог не заспокоювався. По рації отримали інформацію про небезпеку з повітря. Вирішили перечекати у підвалі напівзруйнованої будівлі, — продовжує Ярослав.
Як тільки він з побратимом спустилися у підвал, одразу прилетів пакет з РСЗВ. Одна з ракет влучила саме у їхню схованку.
— Ми навіть трохи політали по підвалу, — усміхається Ярослав. — Вибуховою хвилею відкинуло так, що відлетіли до протилежної стіни. На щастя, кінцівки були цілі, трохи полежали, прийшли до тями та самостійно відкопалися від сміття, яким нас присипало. Тоді я взнав, що таке контузія. Але нічого, все минулося добре.
Морпіх розповідає, що йому неодноразово доводилося штурмувати позиції противника. Були випадки, коли він брав у полон «велікіх асвабадітєлєй».
— Під час зачистки російських окопів виявили трьох вцілілих окупантів. Ми їм запропонували здатися, але у відповідь вони відкрили вогонь у наш бік. Тож закинули їм парочку гранат. Один з них встиг накритися тілами загиблих товаришів і тому залишився живим. Ми надали йому медичну допомогу та евакуювали, — продовжує морпіх.
Під час евакуації полонений росіянин розповів морським піхотинцям, що воює ще з 2014 року, неодноразово був у Сирії. Також від полоненого дізналися, що він з краснодара, а його дружина з Дніпропетровщини. В Україну приїхав воювати за гроші.
— До цих нелюдів в мене немає ніякого жалю. Вони прийшли в наші домівки зі зброєю, вбивають жінок, дітей, руйнують будинку, вивозять награбоване майно. Яка ж це так звана друга армія світу. Звичайнісінький збрід вбивць та ґвалтівників. Упевнений, що ми їх скоро усіх виженемо з наших земель і ця мерзота до нас більше не повернеться, — наголошує хлопець.
За словами Ярослава, після перемоги над рашистами він повернеться до улюбленої справи в творчу майстерню і продовжуватиме радувати українців своїми витворами. До речі, одну з його робіт і зараз можна знайти у нашій столиці, а саме – пам’ятник індійському політику та філософу Махатмі Ґанді, в ботанічному саду імені Фоміна.
Фото Олександра Завтонова
