Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Після заяви заступника міністра оборони Великої Британії про постачання Україні в новому пакеті допомоги разом із танками Challenger 2 боєприпасів із сердечниками зі збідненого урану на російських болотах піднялася неймовірна хвиля галасу, яку осідлав навіть президент росії путін. Він, не мигнувши оком, заявив, що москва «буде змушена відреагувати», адже «колективний Захід» починає застосовувати вже зброю «з ядерним компонентом».
До брехні та невігластва мокшанців нам не звикати, але ж, панове, треба мати і якусь межу — тому що збіднений уран не має аніякого відношення до ядерної зброї та за жодних умов не може бути віднесений до її ядерних компонентів. Але — по черзі.
Що являє собою збіднений уран
Для виробництва ядерного палива використовується природний уран, у якому потрібний ізотоп U-235 складає лише 0,72%. Для збагачення цієї маленької частки використовуються інші ізотопи з уранової руди, U-238 та U-234 (частка яких складає приблизно 99,28%). Тож, за допомогою технології розподілення ізотопів на виході отримують дві суміші — збагачену, із підвищеним вмістом потрібного ізотопу (U-235), і збіднену, зі зниженим вмістом ізотопів (в основному, U-238). Тобто, збіднений уран навіть менш радіоактивний, ніж природна уранова руда. Після процесу збіднення доза зовнішнього опромінення від такого урану становить близько 60% від випромінювання самої сировини.
Від «сміття» до корисного матеріалу
У 1940 роках, від початку створення ядерних програм, збіднений уран сприймався як відходи виробництва, але він передавався на зберігання в надії, що в майбутньому будуть винайдені способи вдосконалення процесу збагачення або способи використання збідненого урану як палива в ядерних реакторах. Останні надії частково справдилися, але для атомної зброї та для ядерних двигунів все ще потрібні виключно концентровані ізотопи.
Про збіднений уран згадали на початку 1970-х, коли з’явилися повідомлення про розробку в срср надміцної танкової броні. Пошуки нових матеріалів для снарядів більшої щільності привели до вольфраму та збідненого урану. З вольфрамом головною проблемою було те, що в промислових обсягах його міг поставляти лише комуністичний Китай, що не могло влаштовувати західних союзників. Тож Пентагон зробив вибір на користь колишнього ядерного «сміття», запаси якого оцінювалися у понад 500 тисяч тонн.
Основна перевага збідненого урану — дуже висока щільність, яка майже втричі вища за щільність заліза. Крім того, він, грубо кажучи, ефективно захоплює нейтрони, тож використовується в системах радіаційного захисту в медицині, для виготовлення контейнерів транспортування радіоактивних матеріалів тощо.
Раніше висока вага при порівняно менших об’ємах матеріалу використовувалася військовими в конструкції ракет і літальних апаратів, але у 1970-1980 роках срср, США, Велика Британія та Франція почали активні розробки комбінованої броні й бронебійних снарядів з використанням доступного і дешевого збідненого урану.
Як саме збіднений уран використовують військові
Висока щільність «сміттєвого» урану знайшла своє застосування в танковій броні — шари зі збідненого урану використовуються між сталевими у башті та передній частині корпусу, наприклад, в деяких модифікаціях танків Abrams: M1A1HA та M1A2. Крім того, зі збідненого урану виготовляється оболонка ядерних зарядів. Але найпоширенішим він став як компонент бронебійних боєприпасів.
Використання збідненого урану в боєприпасах пов’язане з його властивостями — високою масовою щільністю і пірофорністю (здатністю до самозапалення при подрібненні), завдяки чому снаряди зі збідненим ураном забезпечують високу бронебійну дію і спричиняють суттєві руйнування.
До російсько-української війни офіційно боєприпаси різних калібрів зі збідненим ураном використовувалися лише Сполученими Штатами та їхніми союзниками: під час бойових дій в Перській затоці, в Боснії, Сербії, Іраку. Варто зауважити, що в американських снарядах використовується 0,2-відсотковий U-235, тоді як загальноприйнятий збіднений уран починається з частки U-235 від 0,711 та менше.
«Невиноватая» росія рекламує свої снаряди зі збідненим ураном
Ядерна держава росія має свої запаси збідненого урану, які активно розробляє вже понад 70 років. Зокрема, не важко знайти свіжі повідомлення про те, що в лютому поточного року сили вторгнення отримали новий варіант бронебійного підкаліберного боєприпасу 3БМ60 «Свинец-2» для 125-мм гармат. До того, як з’явився «британський фактор», російські пропагандисти не приховували цього, називаючи власний боєприпас «убивцею танків Leopard», в якому вольфрамовий сердечник замінювався на виготовлений зі збідненого урану.
Чи забороняє міжнародне законодавство боєприпаси зі збідненим ураном
Згідно з висновками ООН, зробленим ще в 1996-1997 рока, державам слід утриматися від використання цієї зброї. Як і будь-який радіоактивний елемент, навіть збіднений уран потенційно може бути шкідливим. Проте прямої заборони на нього немає. У 2008 році з’явилася резолюція Генасамблеї ООН про проведення додаткового вивчення ефекту від боєприпасів зі збідненим ураном. Але й тут держави не дійшли консенсусу: проти, зокрема, проголосували США, Велика Британія, Франція, Ізраїль, а 34 держави, включаючи росію, утрималися.
Фото з відкритих джерел
