Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Мінометник «Пегас» є одним із тих людей, хто тривалий час серйозно готувався до великої війни з росією. Радіотехнік телекомунікаційних систем за фахом, чоловік був мобілізований у 2014 році. Брав участь в бойових діях під час проведення антитерористичної операції у складі однієї із механізованих бригад. За рік демобілізувався.
— Десь у 2017-му, зрозумів, що широкомасштабне вторгнення росіян в Україну є лише питанням часу. Почав інтенсивно готуватись, уклав контракт на службу в резерві, постійно їздив на польові вишколи. Окрім того, відвідував різноманітні курси. Я став чудовим втіленням твердження окупантів на кшталт: «Они готовились 8 лет». Так, я готувався і цього не приховую.
Тож 25 лютого минулого року «Пегас» із тривожною валізою прибув у ТЦК та СП. На передову воїн вирушив у складі однієї із окремих гірсько-штурмових бригад.
Наразі старший сержант обіймає посаду командира взводу мінометної батареї. У перших числах великої війни мінометники тримали оборону на Запоріжжі. Про ті часи воїн розповідає, що їм пощастило: окупанти дуже погано проводили розвідку, тому навіть не підозрювали, наскільки невелика кількість українців їм тоді протистояла.
— Наші сили були нечисленні та розосереджені, а росіяни йшли концентрованими клинами. Але ми настільки інтенсивно і щільно «огризались», що противник думав, що їм опираються серйозні війська. Завдяки цьому ми виграли час і дочекались підходу інших підрозділів. От тоді нам було нафйважче, адже хоч і не прицільно, але дуже масовано, активно та довго ворог використовував артилерію.
Згодом підрозділ «Пегаса» знищував піхоту, укріплення, техніку та міномети противника на Донецькому та Херсонському напрямках. І робив це настільки вдало, що їхня батарея однією із перших отримала на озброєння М120 — американський міномет ізраїльської розробки. Відповідно мінометники одними із перших поїхали на навчання до Німеччини.
— Під керівництвом американських інструкторів швидко освоїли цей вид озброєння, нічого важкого для нас не було, — розповів комвзводу. — Єдиним незвичним моментом стали натовські шкали, але до них ми швидко призвичаїлися. Ну і вже після застосування М120 на полі бою, можу сказати, що системою хлопці задоволені. Працювати із цим мінометом набагато простіше та ефективніше, ніж із радянськими. Він має такі переваги, як фосфорне підсвічування шкал, мінімальний спалах при пострілі, зручну комплектацію БК, меншу вагу, а також є мобільним, надійним і невибагливим.
читайте також:
Розповідаючи про противника, «Пегас» зазначає, що окупанти доволі мало приділяють уваги бойовій підготовці. Говорить, що складається враження, ніби ворог не знає навіть, де цю інформацію брати.
— Зазвичай противник бере чисельністю особового складу або ж переважною силою вогневих засобів. Перших пів року нам дуже важко було витримувати ворожу арту, адже ворог мав величезну кількість снарядів. Зараз відчувається, що їхня артилерія менш активна.
Також командир взводу зауважує, що, за його спостереженнями, ворог рідше проводить корегування під час завдавання ударів за допомогою дронів.
— Наші мінометники регулярно корегують свою роботу в режимі онлайн, що набагато спрощує виконання бойового завдання. У нас для цього є всі необхідні засоби. Натомість я не так часто бачу, щоб окупанти в реальному часі проводили корегування.
Водночас «Пегас» зазначає, що не варто й недооцінювати противника. Адже ворог намагається постійно змінювати тактику, використовує різні стилі.
— Хоч часто це є малоефективним, проте росіяни намагаються змінювати тактику раз на два місяці. Наприклад, на Херсонському напрямку основним нашим ворогом була арта, але яка вже наводилась з «Орланів» і працювала більш точно, хоч і не так щільно, як на Запоріжжі. Проте там додавались ще й авіаційні бомбардування. На Донеччині ж противник здійснював нескінечнні піхотні штурми. Тож на кожному напрямку — своя специфіка роботи.
Отже, українські мінометники вдосконалюються не лише під час навчань на полігоні, закордонних відряджень та відпрацювання поставлених бойових завдань. Вони постійно аналізують дії ворога, аби вміти протистояти йому якнайкраще. Адже за плечима наших воїнів — родини та друзі, рідна земля та країна.
— Я просто виконую свою роботу і, коли влучаємо в ціль, відчуваю ейфорію від гарно зробленої справи. Я захищаю свою домівку і знаю, що мені буде куди повернутись із Перемогою! — підсумовує «Пегас».
