Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
У середині 60-х років режисер Михайло Ромм зняв документальний фільм «Звичайний фашизм», показавши злодіяння німецького нацизму. Чи міг би він навіть уявити, що через пів століття можна буде знімати аналогічний фільм, додавши до його назви лише одне слово — «російський», або ж замінивши «фашизм» на «рашизм»? Цікаво, що саме на цю тему сказав автору цього матеріалу найвідоміший у світі радянський дисидент Андрій Сахаров…
«Без українців імперія не відновиться…»
Грудень 1991-го. Над московським кремлем зникає прапор радянської імперії. Сьогодні в це важко повірити, але більшість росіян — насамперед з-поміж інтелігенції і дисидентів — вважають, що з тоталітарним минулим покінчено. Зокрема, академік-правозахисник Андрій Сахаров, виступаючи взимку 1992 року в одному з ленінградських вишів, говорить такі слова::
— З цим прапором зникла і комуно-більшовицька імперія, яка принесла стільки горя російському та іншим народам. Уже ніколи не буде повернення до тих страхітливо-жахливих часів, уже ніколи люди у шкірянках не забиратимуть серед ночі під надуманими звинуваченнями наших батьків, синів і доньок.
Після виступу його оточують охочі поспілкуватись. Серед них був і я.
— А ви впевнені, Андрію Дмитровичу, що так воно й буде? — запитую, набравшись сміливості. — Ви ж знаєте, чим скінчилася хрущовська відлига…
— Ви, молодий чоловіче, звідкіля будете? По вимові бачу, що не з ленінграда, — усміхається він.
Пояснюю, що народився і виріс в Україні, але нині проживаю на берегах Неви. По реакції Сахарова бачу, що він приємно здивований. Витримавши невеличку паузу, Андрій Дмитрович каже:
— Мені дуже хочеться вірити, що нинішні покоління росіян не дадуть прорости паросткам російському фашизму, який був при владі більш як сім десятиліть. Якщо це станеться, то всі жахіття, які випали на долю старших поколінь, повторяться, і росія знову перетвориться в один великий концтабір, а її вожді тягнутимуть до себе й інші народи. Насамперед українців: без вас імперія ніколи не відновиться. Новоявлені російські фашисти інших називатимуть фашистами, а самі діятимуть як більшовики, а то й нацисти третього рейху. Дай Бог, щоб я помилився…
Відтоді минуло понад 30 років, а я і досі пам’ятаю ту зустріч з академіком і все — у буквальному розумінні цього слова — ним сказане. Андрій Дмитрович як у воду дивився: відновлення імперії кремлівський покидьок дійсно розпочав з України.
«Ну які ми фашисти? Ми ж не бомбимо мирні міста…»
Звинувачення на адресу московії і особливо її вождів у ксенофобії стосовно українців, а то й відверто фашистських поглядах їхнього фюрера та його челяді, не залишають байдужими заклятих прислужників-пропагандистів кремля. Щоб у цьому переконатись, достатньо подивитись хоча б одне їхнє збіговисько на ТБ. Під назвою «ток-шоу». І ведучі, і запрошені заперечують цей незаперечний факт.
Ось що заявив депутат ще одного збіговиська, яке називається «державною думою», слуцький:
— Ну які ж ми фашисти? Справжні фашисти бомбили радянські міста, прирекли на голодну смерть жителів ленінграда, щоденно обстрілюючи це місто. А ми? Ми, навпаки, боремось з нацистами, правда, цього разу з українськими.
Якщо цей ідіот згадав колишній ленінград, тобто сьогоднішній санкт-петербург, то скажу наступне. Люди дійсно там щодня вмирали голодною смертю. Тисячами. Їм видавали обмаль хліба, хоча те, що вони отримували, важко було назвати хлібом, бо воно дуже нагадувало той «хліб», яким нацисти «годували» в концтаборах військовополонених. Але є одне «але».
Хто вигодував німецький фашизм українським хлібом, відібравши його до останньої зернини в українського селянина і прирікши чотири, як мінімум, мільйони наших дідів і прадідів на голодну смерть? Хто тисячами тонн поставляв до гітлерівської Німеччини нафту, метал, іншу цінну сировину, якої так бракувало німцям для побудови «великої Німеччини»? Відповідаю: кремлівська кліка на чолі своїм зі своїм фюрером сталіним, який сьогодні входить у росії у трійку самих популярних радянських керманичів минулого століття. Ну і отримали у відповідь, як сказав якось путін, правда, з іншого приводу, «у відповідь шайбу». Ті ж ленінградці, яких за офіційною статистикою загинуло під час блокади 400 тисяч, своїм життям заплатили за «далекоглядність» «вождя всіх часів і народів». До речі, адекватні російські історики кажуть, що кількість жертв становить ніяких не 400 тисяч, а близько мільйона.
А чому розплачуємося власним життям ми, українці? За які такі гріхи гинуть від «Калібрів» і «Кинджалів» наші діти? Чи не через те, що народили їх на світ Божий українські матері? Як на мене, то через шизофренічні ідеї кремлівського покидька і його найближчого оточення.
За сценарієм 1941 року
Зважаючи на події, які почали розгортатися на українській землі вранці 24 лютого, подальший їх хід, створюється враження, що це вожді Третього рейху, повішені в Нюрнберзі, враз ожили і написали путіну їхній сценарій. Судіть самі. На світанку 22 червня 1941-го «соколи» Германа Герінга бомбардували Київ та інші українські міста. А через 80 років теж рано вранці вже «соколи» віктора бондарєва (командувач вкс росії) завдавали ракетних ударів по нашій столиці та інших українських містах.
22 червня 1941-го «орли» Гейнца Гудеріана (командувач танковою армією вермахту) на «тиграх» і «пантерах» вдерлися на українську землю. Мине 80 років, і вже російські Т-72 і Т-80 «утюжитимуть» нашу землю.
У червні 1941-го нацисти зі свастикою на уніформі встановлюватимуть «новий порядок» у нашому прикордонні. А в лютому-березні 2022-го нацисти вже з двоголовим орлом на камуфляжах «визволятимуть український народ від фашистів», як напише в ті дні головний друкований рупор російської армії «красная звєзда». Якщо 80 років тому українців «тягнули» до катівень, які називались «гестапо», то в березні багатьох жителів Київщини «тягнутимуть» до катівень під назвою «військова комендатура», і над якими висітиме російський триколор.
— Мені покійний дід розповідав, як він у 1942-му потрапив до гестапо, і як з ним там поводилися, — розказує Серафим Анатолійович, житель одного з сіл Броварського району Київської області. — Лячно було слухати. Я побував у російській комендатурі й можу сказати, що «спілкувалися» там зі мною теж справжні гестапівці…
31 липня 2022 року військовослужбовець 7-го окремого мотострілецького полку, який є уродженцем курської області рф, разом з іншими російськими військовими приїхав до фермерського господарства у с. Безмятежне Куп’янського району. Власником ферми був чоловік з активною проукраїнською позицією родом із Закарпатської області. Односельці називали його «Вуйком».
Військовий вийшов з автомобіля та сказав фермеру підійти до нього під приводом допомоги в ремонті автівки. Коли той підійшов, військовослужбовець вистрелив йому в голову. Чоловік впав на землю і помер на місці.
Після цього російський військовий розчленував тіло вбитого, частину поклав в авто, на якому приїхали окупанти, та підпалив. Аби приховати цинічний злочин, він забрав відрубані залишки тіла фермера та викидав їх по дорозі.
«Треба вбивати — значить треба…»
Згадаймо, якими «аргументами» виправдовував вторгнення в срср вермахту Адольф Гітлер, і на що він надіявся.. Ось цитата з його виступу перед вищими чинами СС і вермахту напередодні вторгнення:
«Ми, німці, йдемо визволяти народи російської імперії з-під більшовицького гніту. І ми визволимо. Нам допоможе в цьому сам Господь Бог і самі поневолені народи. Адже радянська влада перетворила їх у своїх рабів».
Що ж, як не крути, а стосовно «поневолених народів», «більшовицького ярма» біснуватий фюрер мав рацію і цілком логічно розраховував на їхню допомогу, справедливо вважаючи, що вони побажають поквитатися. Ну а як він їх «визволяв» — відомо. путін напередодні нового 2023 року так пояснив причини розв’язаної ним проти України війни:
«Наша мета в об’єднанні російського народу. Ми захищаємо свої національні інтереси, інтереси наших громадян. 99,9% росіян готові покласти все на користь країни».
А хіба німці після приходу до влади Гітлера і масового зомбування пропагандистами Геббельса не готові були вмирати за «велику Німеччину»? Хіба німецькі матері не боготворили свого вождя навіть тоді, коли їхні сини замерзали в окопах підмосков’я взимку 1941-го чи у вщент зруйнованому сталінграді? Кого вини звинувачували? Свого вождя? Ні. Радянську армію.
А російські дружини й батьки загиблих московітів проклинають нас, українців, а не путіна, шойгу і герасимова, які відправили їхніх чоловіків і синів воювати за шизофренічні зсуви у своїх головах.
А ось цитата з виступу одного з депутатів держдуми, наближених до самого путіна:
«З ними (українцями) потрібно було розібратися як слід ще у 91-му. Зі всіма. Треба палити — значить треба, треба топити — значить треба, треба руйнувати — значить треба, треба вбивати — що ж, значить теж треба. Адже на нашому боці правда, і з нами сам Господь Бог. Мине час, і українці дякуватимуть нам, що ми визволили їх від бандерівського нацизму».
Не будемо моралізувати з приводу сказаного: з моральними покидьками, враженими параноєю, які нищать цілий народ, не моралізують. Їх знищують. Як і тих, хто сліпо виконує їхні злочинні накази. Що й роблять сьогодні наші Збройні Сили.
