Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
До центрального входу одноповерхової будівлі підлітає побитий уламками пікап. На нього вже чекають фахівці лікарсько-сестринської бригади. Санітари допомагають бойовим медикам вивантажити з машини двох поранених та завести їх до приміщення. У бійців одразу ж забирають БК — безпека понад усе. І поки лікар оцінює стан прибулих та визначає, яких саме втручань вони потребують, координатор записує в журнал особисті дані воїнів. У одного — ураження ноги, в іншого — руки…
Головне в порятунку пораненого — час та правильне медичне сортування
Усі ці дії тривають буквально впродовж хвилини-двох. Медики лікарсько-сестринської бригади (ЛСБ) діють швидко, чітко, злагоджено. Знають, що неподалік триває бій, який ведуть воїни однієї з окремих мотопіхотних бригад. І це не перші за сьогодні поранені. Попереднім «важким» уже надали необхідну допомогу, стабілізували їхній стан та відправили до медичних закладів. А щойно дозволять обставини, на стабілізаційний пункт привезуть інших захисників, які вже очікують евакуації.
— До нас у стабілізаційний пункт доправляють бійців із пораненнями різного ступеня важкості безпосередньо з передової, — розповідає кореспондентам АрміяInform військовий хірург Денис, начальник хірургічного відділення. — Час, який потрібний для цього, різний: це може бути пару десятків хвилин, а може бути і більше. Усе залежить від обставин, що виникають на фронті. Іноді триває обстріл, от як сьогодні, і пораненого не можуть забрати, чекають на завершення бою. Але ми чудово знаємо, що від швидкості надання професійної медичної допомоги залежать життя наших побратимів та посестер. Тож готові щосекунди цілодобово рятувати наших воїнів.
Основним і дуже важливим у разі масового надходження поранених вважається процес сортування, який дає змогу визначити пріоритетність надання допомоги залежно від складності стану бійців.
— Правильне сортування допомагає врятувати життя. І навпаки, через неправильне, не достатньо кваліфіковане сортування можна «втратити» пораненого, — веде далі Денис. — Сьогодні в нас було вже кілька дуже важких пацієнтів із проникаючими пораненнями і грудної клітки, і черевної порожнини, а також із пошкодженням кінцівок і відповідно судинно-нервового пучка цих кінцівок. Були і поєднані поранення. Виконали сортування, усім надали відповідну медичну допомогу та провели оперативні втручання, спрямовані на стабілізацію і збереження життя.
Лікарсько-сестринська бригада є проміжною ланкою між бойовими медиками на передовій та лікарнями і шпиталями. Основне завдання медиків ЛСБ — зупинити кровотечі, визначити обсяг ушкоджень, виконати оперативні втручання для того, щоб стабілізувати пораненого, і відправити його на наступний етап медичної евакуації.
— Головне — провести стабілізаційні заходи так, щоб поранені та хворі доїхали до медичних закладів живими, — додає наприкінці розмови військовий хірург.
«З рукою все буде гаразд»
Зазираємо до операційної. На столі — воїн із вогневим осколковим пораненням лівої верхньої кінцівки, на прибуття якого ми спостерігали перед цим. Операція вже добігає кінця. Лунає діалог: «Лікарю, то що, рука все, відпрацювала?» У голосі пораненого водночас відчувається радість від усвідомлення, що живий, і острах того, що може залишитись без руки. «Не переживайте, там кістка тільки зламана, судини цілі. Перелом зростеться, і з рукою все буде гаразд».
— У чоловіка ураження руки із переламом плечової кістки. Ми виконали ревізію рани з первинною хірургічною обробкою, — розповів після закінчення операції цивільний хірург Ігор Бєлкін, завідувач хірургічного відділення. — Також зробили ревізію плечового сплетіння під УЗ-контролем для знеболення. Оцінили цілісність магістральних судин, візуально плечова артерія та стовбури нервів, які проходять у цій зоні, були цілими. У госпіталі цьому пораненому накладуть апарат зовнішньої фіксації та проведуть тести на рухи та чутливість. Думаю, що з рукою в цього пацієнта буде все гаразд!
Також Ігор розказав, що цього дня до стабпункту доставили пораненого із пошкодженням сонної артерії. Хірург зазначає, що чоловіка дивом встигли довезти до ЛСБ. Тут лікарі надали йому потрібну допомогу і відправили до госпіталю.
На стабпункті виконують втручання різного рівня складності
У стабілізаційному пункті розгорнуто операційні палати, реанімації, стабілізаційні та протишокова кімнати. Є все необхідне обладнання, зокрема, і для проведення різноманітних видів діагностики: рентген- та ультразвукової, лапараскопії, ендоскопії тощо.
— Ми надаємо допомогу воїнам із вогнепальними пораненнями, мінно-вибуховими травмами, зокрема й з великими масивними пошкодженнями внутрішніх органів, кісток, шкіри, судин, артерій. За час роботи стабпункту проводили втручання різного рівня складності. Траплялись ситуації, коли і операційні столи, і реанімаційні відділення, і всі ліжка були заповнені, тож доводилось проводити оперативні втручання навіть у реанімаційних палатах, — розповів Денис.
Виконували хірурги ЛСБ і тимчасове протезування артерій, зокрема плечової та стегнової. У такий спосіб вони відновлювали кровотік у поранених із пошкодженнями кінцівок. Загалом, як розповідають хірурги, саме верхні й нижні кінцівки вражаються найчастіше.
«Працюємо навіть під обстрілами»
В одній з операційних помічаємо свіжі пошкодження. Запитуємо, що трапилось. Виявилось, що кілька днів тому метрів за 10-15 від стабпункту стався приліт снаряда РСЗВ. Тоді постраждав особовий склад, посікло будівлю. На щастя, ніхто не загинув. Начальник хірургічного відділення каже, що наразі всі медики живі та стабільні, виконують свою роботу:
— Ми ніколи не знаємо, що буде наступної години, наскільки інтенсивно працюватимемо завтра. Кожен день складається по-різному, може бути і напруженим, а може — спокійним. Увесь медичний персонал перебуває тут постійно і готовий працювати і під обстрілами, і за будь-якого розвитку подій.
Поранений кулеметник Володимир: «Хочу на фото бути з усмішкою»
Проходимо у стабілізаційну кімнату. Там лежить наш воїн з осколковим пораненням ноги. Він уже стабілізований, отримує ліки за допомогою крапельниці. Вітаємось. Чоловіка звати Володимир, позивний «Ганс». Розповідає, що родом із Миколаєва, у мирному житті — майстер зі складання меблів. Пішов до військкомату в перший день широкомасштабного вторгнення. Наразі він — кулеметник, зранку із побратимами перебував на позиції. Раптом почала працювати арта противника. Неочікуваний приліт, вибух.
— У мене шок, нога почала кровоточити, підбігли товариші, наклали турнікет, доправили сюди, — розказує Володимир.
При згадці про побратимів, обличчя воїна темнішає, в очах з’являються сльози:
— Я дуже за них переживаю, як вони там зараз, бій триває… Хай би вже ці кляті росіяни йшли з нашої землі… А я обов’язково одужаю і з Перемогою повернусь додому, до своїх донечок. У мене їх три — близнючки. Я їм обіцяв повернутись.
Володимир заспокоюється і просить, щоб його фото обов’язково вийшло з усмішкою.
На стабпункті — тимчасове затишшя. Хтось пішов перекусити, хтось поринув у телефон, хтось — просто відпочиває, скориставшись можливістю. Але всі чекають на наступних поранених і хворих. Адже до ЛСБ приходять і цивільні мешканці зі звичайними захворюваннями…
Фото та відео авторів
