Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Трохи більше ніж рік тому Олександр Луцишин будував успішну кар’єру інженера з цивільного та промислового будівництва, та водночас наполегливо працював над новими спортивними досягненнями.
Ще з третього класу школи він почав займатися кікбоксингом. Наполегливо йшов спочатку до регіональних перемог, а потім перемагав на чемпіонатах України. Згодом його помітили спортивні діячі, й почали залучати до зборів та міжнародних змагань у складі збірної. На кубках світу чоловік займав різні почесні місця — від п’ятого до першого. На чемпіонаті Європи посів третє місце, а на чемпіонаті світу 2021 року став віце-чемпіоном. За це надзвичайно вагоме досягнення Олександр отримав звання майстра спорту України міжнародного класу.
Як і для всіх нас, лютий 2022 року став переломним у житті Олександра Луцишина. Оскільки під час навчання він пройшов воєнну підготовку на військовій кафедрі, то вже 25 лютого, попередньо подбавши про безпеку сім’ї, за першим же викликом з’явився до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Того ж дня його було зараховано до штату відділення офіцерів запасу і кадрів ТЦК та СП, де він проходить військову службу й до сьогодні.
Нечасті перерви у виконанні службових обов’язків Олександр намагається використати з користю та повертається до тренувань, щоби хоч якось підтримувати спортивну форму.
— З початком широкомасштабного вторгнення більшість цивільних процесів було взагалі паралізовано, зокрема й спортивне життя країни. Тоді багато наших спортсменів — вольові, дисципліновані, свідомі люди — одними з перших пішли захищати країну. На жаль, серед них вже багато загиблих та поранених, — розповідає лейтенант Олександр Луцишин. — Внаслідок бойових дій, обстрілів і мобілізації зараз немає ані людей, які могли на «довоєнному» рівні представляти нашу країну, ані відповідних умов та інфраструктури для їхньої підготовки.
Олімпійські ігри — змагання найвищого рівня. Тому для Олександра, як і для кожного спортсмена, участь у них — це найкраща можливість перевірити і проявити себе, отримати заслужене визнання. Також це є значним стрибком у спортивній кар’єрі, можливістю більше заробляти виключно спортивною діяльністю. А ще перспектива подальшого залучення до громадського та політичного життя в країні тощо.
— Спорт поза політикою міг би існувати в ідеальному світі, але в наших реаліях таке просто неможливо уявити. У нас спорт не може бути сам по собі, він завжди залежатиме від багатьох чинників. Зокрема й від країни, яку представляє спортсмен, — переконаний Олександр. — Тому будь-яка бездіяльність — несвідома чи усвідомлена, будь-яке ігнорування проблеми — це також вчинок. А вчинок, який призвів до негативних наслідків — це злочин.
Олександр Луцишин зазначає, що коли хтось намагається ігнорувати визнання світом росії як країни-окупанта, терориста і агресора, коли Міжнародний олімпійський комітет чи певні спортивні діячі хочуть допустити її спортсменів до змагань, вони таким чином діють всупереч принципам спортивної рівності. Адже внаслідок розв’язаної росією та підтриманої білоруссю війни більшість українських спортсменів втратили можливість нормально тренуватись та виступати на змаганнях. Водночас допуск російських та білоруських спортсменів продемонструє всім, що попри розв’язану війну, представники країн-агресорів можуть спокійно займатись і досягати певних вершин без жодних обмежень.
— Це навіть не політичні чи ідеологічні питання, це питання сприйняття загальнолюдських цінностей. Для російської пропаганди це було б дійсно чудовою можливість показати, що весь культурний світ, вся спільнота спортивної культури підтримує дії загарбників чи вважають їх, щонайменше, припустимими, — підсумовує Олександр.
До нашої розмови приєднується тренер віцечемпіона світу президент Одеської обласної федерації кікбоксингу WAKO Віталій Алайбов. Він наголошує, що попри мобілізацію Олександр залишається членом збірної і після нашої перемоги він обов’язково повернеться до команди. Тренер переконаний, що в Олександра є всі необхідні якості, аби в майбутньому стати чемпіоном світу і переможцем Олімпійських ігор. Звісно, для відновлення фізичної форми йому знадобиться певний час, а от навички, досвід та вміння, які він набув, займаючись кікбоксингом, залишаться назавжди.
— Наші спортсмени, які пройшли війну, після перемоги повернуться в спорт зі значно кращим розумінням особистої волі, наснаги і завзяття, кращим усвідомленням сенсу спортивного протиборства і перемог загалом. Загартовані війною, вони обов’язково досягнуть ще більших висот у своїх спортивних кар’єрах та ще більше прославлять Україну в світовій спортивній культурі, — підсумовує розмову Віталій Алайбов.
