Стабілізація та повільне відновлення 2024 рік — третій рік широкомасштабної війни — минув під знаком стабілізації української економіки. Після падіння…
Яку роль відіграла українська артилерія в зупинці збройної агресії російської федерації у перші тижні вторгнення та під час визволення тимчасово окупованих територій на Півночі України? Як українські захисники боронили та визволяли Чернігівщину в лютому — квітні 2022 року? Чому успішна оборона Білогорівки відіграла вирішальну роль у зупинці ворожого наступу на Сході?
Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України оприлюднив три нові нариси з історії сучасної російсько-української війни, в яких офіцери ЗСУ проаналізували чергові сторінки оборони та визволення української землі від російських окупантів.
Грім з небес від бога війни
Ґрунтовний аналіз впливу застосування підрозділів українських ракетних військ та артилерії на перебіг і результати бойових дій наприкінці лютого, у березні та квітні 2022 року представив начальник Головного управління бойових ударних систем Генерального штабу Збройних Сил України полковник Сергій Баранов за участі представника Центру досліджень воєнної історії ЗСУ полковника Сергія Таранця. Попри те, що українська артилерія у 10–15 разів поступалась ворогу за кількістю одиниць ракетного та артилерійського озброєння, саме вона стала визначальним чинником бойових дій від самого початку широкомасштабного російського вторгнення, завдаючи ворогу найбільших втрат.
До 2014 року стан українських ракетних військ та артилерії був невтішним внаслідок численних реформ, які зводились переважно до розформування підрозділів і з’єднань. Розуміння значення артилерії для ведення бойових дій в умовах сучасної війни прийшло під час АТО / ООС на Сході України. Виходячи з набутого досвіду керівництво ЗСУ вдалося до посилення української артилерії шляхом збільшення кількості підрозділів і систем та поєднання ракетно-артилерійського озброєння з новітніми системами розвідки та спостереження. Визначальну роль у якісній трансформації українських ракетних військ та артилерії відіграли новітні безпілотні літальні апарати, радари, автоматизована система бойового управління «Кропива» тощо. Як зазначає експерт, комплексне поєднання всіх чинників суттєво підвищило ефективність української артилерії до початку широкомасштабного російського вторгнення.
Проведені реформи і накопичений досвід дозволили ракетним військам і артилерії відіграти вирішальну роль в зупинці російської агресії у Житомирській, Київські та Чернігівській областях, на інших напрямках ворожого наступу в перші тижні великої війни. Експерти аналізують тактику застосування артилерії під час першого етапу широкомасштабного вторгнення рф — ураження ворожих колон і місць зосередження російських військ, контрбатарейну боротьбу, ураження засобів ППО та радіоелектронної розвідки, складів боєприпасів та ПММ, мостів, естакад і переправ.
Влучною цитатою: Ведення бойових дій у російсько-українській війні доводить, що саме артилерія та ракетні війська завдали найбільших втрат російським окупаційним військам, знищуючи їхній особовий склад та військову техніку. Наявність сучасної артилерійської і ракетної зброї, систем розвідки та професійна підготовка українських воїнів ракетних військ і артилерії надали можливість забезпечувати ефективні дії військ (сил) на полі бою як на суші, так і на морі.
У нарисі детально проаналізовано особливості застосування мінометних підрозділів, самохідної та реактивної артилерії, артилерійських протитанкових підрозділів. Окрему увагу приділено досвіду використання берегової артилерії та ракетних військ ВМС ЗСУ, завдяки успішним діям яких зокрема вдалося знищити флагмана чорноморського флоту рф ракетний крейсер «москва».
Оборона та визволення Чернігівщини
Нарис про оборону і визволення Чернігівщини у лютому — квітні 2022 року представив Герой України, Командувач підготовки командування Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор Віктор Ніколюк. Важливою особливістю нарису є увага до деталей, згадка багатьох яскравих бойових епізодів й імен героїв, які боронили Чернігівщину.
Бойові дії у регіоні він розділив на три етапи:
- Зрив російських планів під час першого етапу оборони (24 лютого — 3 березня 2022 року);
- Активна оборона (4 березня — 29 березня 2022 року);
- Відступ ворога (29 березня — 6 квітня 2022 року).
Під час першого етапу оборони Чернігівщини бійцям Сил оборони України вдалося спочатку загальмувати просування ворога углиб української території. Через підрив мостів, облаштування протитанкових загородження та мінування підступів до обласного центру загарбники були змушені рухатись невеликими важкопрохідними шляхами, де грузли в болотах і полях та потрапляли у засідки, облаштовані українськими військами. Вирішальну роль на цьому етапі відіграла перевага українських Сил оборони у маневреності та швидкості ухвалення рішень, блискавичне реагування на зміни оперативної обстановки.
На другому етапі оборони запорукою переваги захисників України над ворогом стала гнучкість і швидкість в ухваленні рішень, яка досягалась завдяки свободі й автономності дій командирів на місцях. На тлі заскорузлої радянської вертикалі, яка панувала у російських військах, унеможливлюючи будь-яку ініціативу, український досвід виявився напрочуд виграшним. Не меншими проблемами для ворога стали повна відсутність продуманого планування дій, розтягнутість комунікацій та опір з боку місцевих мешканців. Уже до середини березня наступальний потенціал російських загарбників було остаточно вичерпано і вони змушені були перейти до оборони.
Влучною цитатою: Важливу роль у перемозі над ворогом зіграла підтримка місцевого населення, яке в багатьох випадках ставало на допомогу військовослужбовцям, брало участь в будівництві окопів, фортифікаційних споруд, укріплень, допомагало із забезпеченням українських воїнів їжею, одягом, пальним, генераторами, всім, що було необхідно для здійснення ефективної оборони. Наша перемога на Чернігівщині — це перемога не лише української армії, а й всіх українців.
На третьому етапі бойових дій окупанти були змушені відступити з тимчасово окупованих територій, Сили оборони України витіснили ворога й відновили контроль над державним кордоном. Часто ворожий відступ перетворювався на безладну втечу з награбованим, під час якої українським підрозділам доводилось наздоганяти загарбників, завдаючи їм вогневого ураження.
Сім днів звитяги під Білогорівкою
Бойові дії в районі знаменитої Білогорівки, яка встигла уславитись у ЗМІ не зменш за легендарну Чорнобаївку, висвітлив в окремому нарисі Герой України, Командувач Об’єднаного командування Сил оборони України (з 15 лютого по 5 березня 2022 року) генерал-лейтенант Сергій Наєв. Характеризуючи загальну обстановку на лінії фронту на кінець квітня — початок травня 2022 року, він зауважив, що після краху планів російських окупантів блискавично захопити Київ та всю Україну, загарбники зосередили зусилля на захопленні сходу та півдня території нашої держави. Одним з вирішальних кроків мав стати наступ росіян з району на північ від річки Сіверський Донець з метою оточити українські війська на Донбасі.
Зрештою вороже командування відмовилось від масштабного наступу Ізюмського угруповання на Слов’янськ і Краматорськ як надто ризикованого і вирішило обмежитись оточенням угруповання ЗСУ в районі Рубіжного, Сєвєродонецька та Лисичанська. Для цього окупанти мали форсувати Сіверський Донець, переправившись на правий південний берег річки. Основним місцем удару ворог обрав район селища Білогорівка. Бойові дії в районі Білогорівського плацдарму тривали впродовж 8–14 травня 2022 року і завершились повним розгромом сил ворога.
Влучною цитатою: Успішна оборона Білогорівки та недопущення форсування р. Сіверський Донець змусила противника відмовитися від плану оточити війська ОТУ «Північ», зупинила просування зс рф на Ізюмському напрямку, що змусило перенести зусилля на лобові атаки Сєвєродонецька та Лисичанська. Нездатність росіян перерізати шляхи постачання з Бахмута до Лисичанська зробила можливим продовження оборони Сєвєродонецько-Лисичанскої агломерації аж до початку липня 2022 року та підготовку нових рубежів оборони між Сіверськом, Соледаром і Бахмутом, які стали потужною перепоною на шляху просування окупантів у західну частину українського Донбасу і створили передумови для проведення наступальної операції на Харківщині й ліквідації Ізюмського угруповання противника.
Сергій Наєв детально аналізує перебіг подій, особливо відзначаючи роботу українських артилеристів, влучний вогонь яких не дозволив противнику налагодити стабільну роботу понтонно-мостової переправи через Сіверський Донець і знищив десятки одиниць ворожої техніки і сотні військових. За його справедливим зауваженням, нищівний розгром російських сил на Білогорівському плацдармі став одним з найпотужніших ударів по російській армії за увесь час війни і має стояти в одному ряду зі втечею ворога з Півночі України, знищенням ракетного крейсера «москва» та стрімким відступом росіян з Харківської області.
* * *
Три нові нариси вдало продовжують започатковану Центром досліджень воєнної історії Збройних Сил України серію досліджень з історії сучасної російсько-української війни. Впорядковуючи й аналізуючи в них зібрану інформацію, компетентні експерти, які є до того ж безпосередніми учасниками подій — бойовими офіцерами ЗСУ — закладають міцну основу для подальших спеціальних розвідок та узагальнювальних праць, які, поза будь-яким сумнівом, невдовзі з’являться.
