Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Героїчний чин добровольців Карпатської Січі згадали й уславили на тематичній зустрічі в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану, організованій Українським інститутом національної памʼяті спільно з Національним музеєм Революції. Нагодою вшанування стала близькість двох дат урочистого календаря — Дня українського добровольця, що його відзначаємо 14 березня, та дня проголошення незалежності Карпатської України, яке відбулося 15 березня 1939 року. Попри те, що дві дати сусідять випадково, вони пов’язані зі звитягою українських добровольців, яка міцно єднає історію й сучасність, засвідчуючи тяглість традиції українського добровольчого руху.
— Саме добровольці своєю самопожертвою та любов’ю в усі часи задавали тон у боротьбі й давали ту енергію, …ту іскру, яка з покоління в покоління передавалася далі, — зазначила у вступному слові модераторка заходу, головна спеціалістка відділу популяризаційної роботи Українського інституту національної пам’яті Наталія Позняк-Хоменко.
Яскравим утіленням наступності українського добровольчого руху є 49-й окремий стрілецький батальйон «Карпатська Січ» Сухопутних військ Збройних Сил України, бійці якого нині боронять Україну від російської агресії. Його символічні корені сягають Організації народної оборони «Карпатська Січ», що діяла на Закарпатті у 1938–1939 роках і далекого 1939 року стала на захист незалежності Карпатської України від нападу загарбницької угорської армії.
Про історію цього мілітарного формування на широкому тлі подій у Європі та державотворчих процесів у Карпатській Україні детально розповів у доповіді «Карпатська Січ: від парамілітарного формування до збройних сил Карпатської України (1938–1939 рр.)» кандидат історичних наук, лейтенант, офіцер відділу історії воєнної політики України Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України Олександр Пагіря.
Упорядник Літопису УПА й один із найкращих дослідників Карпатської України наголосив, що увага до цієї сторінки історії, поряд з іншими численними прикладами, добре свідчить, що українське державотворення і боротьба за незалежність мають довговічну традицію. Один із неї — державне та військове будівництво Карпатської України — припав на 1938–1939 роки, коли світова спільнота через свою короткозорість недооцінила загрозу з боку гітлера.
— Карпатська Січ стала важливим етапом військового будівництва, який поєднав традиції Української революції 1917–1921 років із новим етапом української визвольної боротьби, який почався з періоду Другої світової війни і був пов’язаний з Організацією Українських Націоналістів та Українською Повстанською Армією. Карпатська Січ була проміжною ланкою, у ній були як офіцери армії УНР та УГА, так і старшини майбутньої УПА. Фактично Карпатська Січ стала полігоном для майбутніх українських повстанців, — підсумував він.
Як 1939 року, так і зараз від початку російської агресії 2014 року Україна продемонструвала свою рішучість боронити свою незалежність, і так само як у минулому, так і нині першоосновою спротиву загарбникам стали саме українські добровольці.
Сучасна історія 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» Сухопутних військ ЗСУ починається зі створення окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» на початку російської агресії проти України 2014 року. 2015 року підрозділ увійшов до складу ЗСУ, ставши згодом батальйоном у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Про легендарного командира і творця підрозділу Олега Куцина та бойовий шлях «Карпатської Січі» у 2014–2016 роках і після початку широкомасштабного російського вторгнення розповіли заступник командира батальйону головний сержант Володимир Гапун, виконувачка обов’язків офіцера зі зв’язків з громадськістю батальйону Василина Наконечна та заступник командира роти розвідки лейтенант Руслан Андрійко.
Військові підкреслили свідомий вибір назви підрозділу, покликаний наголосити як на тяглості боротьби українців за незалежність власної держави, так і засвідчити символічну спадкоємність 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» від Організації народної оборони на Закарпатті у 1938–1939 роках. Вони відзначили вкрай важливий вплив добровольців на позитивні зміни у Збройних Силах України, насамперед на першому етапі російської агресії впродовж 2014–2016 років.
— Добровольці показали рівень жертовності заради своєї країни і багато в чому стали прикладом і наснагою для регулярних військ, — зазначила Василина Наконечна. Її думку розвинув Володимир Гапун, зазначивши, що феномен добровольця став визначальним фактором становлення української нації.
— Феномен добровольця показав, що Україна здатна перемагати, здатна самоорганізовуватися і здатна бити «другу армію» (в лапках) світу. Саме завдяки добровольчим формуванням, які згуртувалися в 2014 році, українські збройні сили і багато командирів підрозділів побачили, що навіть не маючи великого озброєння, але маючи волю до перемоги, маючи глибокий дух, маючи стрижень, люди здатні чинити опір ворогу, — зауважив він, обстоюючи тезу про значення добровольців для підняття бойового духу армії та утвердженні волі української нації до спротиву російській агресії.
Окрему увагу під час зустрічі приділили постаті організатора і першого командира підрозділу Олега Куцина, який не лише боровся з угорським сепаратизмом на Закарпатті та популяризував історичну спадщину «Карпатської Січі», але й утверджував українську національну єдність у межах усієї України. Він був заступником президента Історичного клубу «Холодний Яр», який піднімає і популяризує пласти пам’яті про боротьбу українців за незалежність.
— Він бачив поняття націоналізму не як західноукраїнське, а як всеукраїнське поняття, — підкреслив Руслан Андрійко.
Відеозапис заходу можна переглянути на сторінці Українського інституту національної пам’яті у соціальній мережі Facebook.
Фото автора
