Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Війна, зокрема нинішня збройна агресія росії проти України, має також й екологічний вимір. Чи не найбільше можемо спостерігати вплив бойових дій на ґрунти. Докладніше про цей вимір російсько-української війни розповіла фахівчиня із землекористування ГО «Екодія» Лоріна Федорова, яка з командою підготувала відповідне розгорнуте дослідження.
Скажіть, будь ласка, чому вивчення впливу війни на довкілля України нині є важливим?
— Ми в Екодії, крім того, що досліджуємо цю тему — як війна впливає на довкілля, також збираємо докази потенційної шкоди. У своїй комунікації ми пояснюємо, що рано чи пізно війна завершиться, почнеться активний етап відбудови, коли росія буде змушена платити репарації.
Наша громадська організація бачить для себе важливе завдання — право України на відшкодування саме завданих збитків довкіллю. Для цього потрібно зібрати доказову базу. Остання може бути у вигляді досліджень, наприклад, у моєму випадку, впливу війни на ґрунти. Також мої колеги вивчають якість атмосферного повітря. Друга частина — це збирати випадки, які можна зараз зафіксувати.
Екодія робить це через відкриті джерела. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України може мати свої канали. Як вони стверджують, зібрано вже понад 2300 випадків вчиненої шкоди довкіллю. А Екодія — лише 865.
читайте також:
У будь-якому разі, поки війна не завершиться, цифра сама не має значення. Натомість зафіксовані випадки можуть стати гарною основою саме для відшкодування. Бо потрібно мати чітку причину — де відбулося забруднення, що конкретно пошкодилося, скільки коштів необхідно для відновлення.
— Як ви бачите реалізацію процесу відшкодування?
— Насамперед ми маємо сказати, що існує дуже великий виклик в оцінці, тому що для наявності необхідної доказової бази нашій державі потрібно було мати ще до війни системний інструмент моніторингу якості повітря, ґрунтів, інших аспектів довкілля. На жаль, ми не можемо сказати, що система працювала до війни ідеально. І що в нас є всі ці дані у відкритому доступі.
Але, якщо говорити конкретно про ґрунти, то кожен землевласник теоретично має проводити фізіко-хімічні лабораторні аналізи ґрунту для того, щоб перевіряти його характеристики.
У нас аграрна країна, багато територій використовується для ведення сільського господарства. Тому ґрунти постійно мають перевірятися на якість ґрунтових властивостей, щоб дізнатися, чи деградує ця земля, які методики потрібні для відновлення родючості. Маючи це за основу до війни та фіксуючи вплив після, потрібно робити фізико-лабораторні аналізи ґрунту, який був пошкоджений. У самій вирві та біля неї, щоб вимірювати різницю хімічних елементів. І тоді ми можемо стверджувати про шкоду, яка була завдана. Водночас продумувати технологію відновлення.
Універсального рецепту для відновлення ґрунтів не існує, тому що в нас дуже різні ґрунти та ландшафтні умови в Україні. До кожної ситуації потрібно буде підходити індивідуально. Єдине, що в нас залишається загальним та те, що потрібно впроваджувати на рівні держави, — це системний моніторинг якості ґрунтів.
Наразі вже є фахові лабораторії, які можуть це зробити. Єдине, що потрібна державна підтримка, аби нарощувати їхню спроможність досліджувати величезні площі територій, які постраждали. Робити це саме на постійній основі, щоб відслідковувати динаміку забруднення.
— У чому полягають особливості вашого дослідження?
— Наше дослідження комплексне, адже там було розглянуто проблему ґрунтів з багатьох сторін. Насамперед ми вивчили іноземний досвід, де велися бойові дії. Як тривало забруднення там із відповідними наслідками для здоров’я населення, яке потім проживало на цих забруднених територіях.
— Які це були країни?
— Це В’єтнамська війна 1964–1973 років. Також країни колишньої Югославії, Нікарагуа.
Досить гарним показником є те, що США визнає цю проблему. Також Штати самі надають дані щодо того, як вплинули бойові дії на тій чи іншій території.
читайте також:
Ми розглянули й політики відновлення, здебільшого держав Заходу. Останні взялися за цей етап більш відповідально. Наприклад, Франція після Першої світової війни, військові полігони США. В американському випадку полігони потім були передані до природно-заповідного фонду. Це досвід Великої Британії, колишньої Югославії, Німеччини.
Це перша частина дослідження. Друга частина більш теоретична, де ми класифікували типи забруднень за групами:
- хімічний;
- фізичний;
- механічний вплив.
Колеги-науковці створили схему стосовно того, що відбувається нині в розрізі війни та екології. Пересувається військова техніка, обстрілюється територія, триває мінування — до чого вищезгадані процеси призведуть потім.
Первинні наслідки, які можна побачити в короткій перспективі, — це вирви, зсуви ґрунту тощо. А вторинні — це ті, які ми ризикуємо побачити, якщо не будемо відновлювати цю територію.
Третій аспект нашого дослідження — це практична частина. У нас проаналізовано 2 громади: селище Сартана на Донеччині біля Маріуполя (територія нині окупована), Вільхівка (передмістя Харкова).
Ми брали супутникові знімки, аналізували ці Об’єднані територіальні громади, обраховували земельні ділянки, які розташовані в їхніх межах. Завдяки цьому інструменту дивилися на пошкодження, які там прослідковуються. А також ми брали фізико-хімічні проби ґрунту та аналізували, які можуть бути перевищення.
Тому ми змогли побачити, які ділянки постраждали найбільше та відповідно найменше, і запропонували рішення відновлення. В обох громадах є території, які не можна безпечно використовувати для агровиробництва. Наша рекомендація — консервувати їх на певний період часу. Але ще є ділянки, які зазнали середнього та низького рівня забруднення. І ми рекомендуємо їх рекультивувати.
— Чим тема впливу російсько-української війни на ґрунти є важливою для ЗСУ з точки зору планування операцій, тренування військових?
— Ми всі розуміємо, що поки триває війна, нам потрібно оборонятися, здійснити контрнаступи, звільняти території. Це в будь-якому разі матиме негативний вплив на довкілля — така втрата буде, ми її не зможемо уникнути.
Єдине, що ми можемо говорити в комунікації з військовими, — це те, що є напрям мілітарної екології. Маю надію, що вже є розуміння на рівні держави та ЗСУ, що потрібно розвивати цю галузь. Потрібно також досліджувати вплив війни на довкілля більш детально.
читайте також:
З досвіду інших країн ми знаємо, що досить часто пошкоджені війною ділянки потім були під контролем Міністерства оборони держави, яка опікувалася цією територією. Це більше питання розуміння того, як твої дії будуть впливати на довкілля. І після завершення війни потрібно буде це все відновлювати.
— З одного боку ми маємо уряд (Міноборони, Міндовкілля), з іншого — громадський сектор. Є також третя сторона, а саме бізнес. Бо якщо на якійсь ділянці не можна буде декілька років займатись сільським господарством, то це серйозний виклик. Від аграрної сфери залежить експорт України. Як ви тепер бачите співпрацю трьох сторін?
— Погоджуюсь з тим, що всі зацікавлені сторони мають перебувати у взаємодії одна з одною, і на рівні міністерств мають бути міжвідомчі обговорення. Ми маємо деокуповані території, які необхідно відновити з точки зору ґрунтів.
Наше бачення таке, що землекористувачі мають бути свідомими того, що частина землі може бути настільки небезпечною, що її вже неможливо буде використовувати. Це буде дуже болюче рішення для фермерів, агрохолдингів. Ризик експлуатації землі набагато більший за будь-які гроші.
— Які конкретні випадки впливу війни на ґрунти можете назвати?
— На Харківщині ми бачили зсуви ґрунтів внаслідок артилерійського обстрілу. Найбільш поширеним типом забруднення були вкриті кратерними вирвами поля. Як наслідок це призводило до хімічного забруднення і до засмічення цієї території розірваними чи нерозірваними боєприпасами.
Це була основна проблема для двох конкретних ділянок (Сартана та Вільхівка. — Ред.).
