Здійснивши широкомасштабне вторгнення в Україну 24 лютого минулого року, російські окупанти вчиняють злочини не тільки проти української нації, а й проти довкілля. Внаслідок бойових дій маємо пошкоджені ґрунти, масові лісові пожежі та знищення біофонду. Засудження екозлочинів рф на міжнародному рівні — серед головних завдань державних органів України та громадянського суспільства.
Документування екозлочинів російських окупантів на українській території здійснюється як громадськими організаціями, так і державними органами. Головною установою є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. На сайті міністерства є щотижневий дайджест впливу російської агресії на навколишнє середовище.
Водночас і громадський сектор здійснює моніторинг того, як саме російсько-українська війна вплинула на довкілля, зокрема на заповідний фонд. Кореспондентові АрміяInform вдалося відвідати природний заповідник «Древлянський» як учаснику престуру, організованому МБО «Екологія, право, людина» та ГО «Мережа захисту національних інтересів „АНТС“» у рамках проєкту «Документування екологічних злочинів війни» за підтримки Празького центру громадянського суспільства.
Природний заповідник «Древлянський» розміщений на Житомирщині, до кордону з білоруссю всього 25 кілометрів.
Перебуваючи досить близько до країни, яка стала плацдармом для наступу росіян, українські екологи думають тільки про одне — як захистити себе та природу свого краю.
Виконувач обов’язків директора заповідника Микола Шелюк гостинно зустрів нас та розповів, яка наразі ситуація на території заповідника. Після трагічних подій початку широкомасштабного вторгнення кінця лютого-березня 2022 року люди продовжують працювати та берегти природу.
Для співробітників заповідника широкомасштабне вторгнення розпочалося з бомбардування прилеглих територій у Житомирській області. Ось як описує своє 24 лютого Сергій Конюх, начальник відділення охорони с. Базар:
«Я вийшов на вулицю. Було десь пів на п’яту ранку. З боку села Радча тільки почалася заграва. Потім почало щось вибухати, все горіти. Так стою біля сарая і раптом — звук літака, що пролетів. Виявилося, що на Озерне, на Житомир уже полетіла ракета. І — почалося.
На другий день (25 лютого. — Ред.) зранку староста попросив мене підвезти одну бабусю, яка хотіла зібрати траву для кози. Її вбило осколками від ракети. Ми тільки приїхали до нас на базу, коли почали вже випадати вікна, сипатися стеля. Тоді рашисти почали бомбити Базар», — розповідає Сергій Конюх.
Головний наслідок війни для заповідника полягає в лісових пожежах, також проблемна ситуація на частині території, яка й досі замінована. Обидва фактори мають довготерміновий вплив на довкілля. А основними функціями заповідника є якраз охороняти природу та вивчати її. Зважаючи на воєнний стан, обидва види діяльності неможливо виконувати повноцінно.
Микола Шелюк із жахом розповідає історії лісових пожеж. До прикладу, російські окупанти заради забави підпалили старий заповідний дуб, який був однією з перлин заповідника, адже мав декілька сотень років.
«росіяни влучили в багато дубів за територією, де колись було село Звіздаль, виселене після Чорнобиля. Заїхали на БМП поблизу дуба, якому було 600 років. Наклали в дуплі вогонь. Він згорів, на жаль, весь. Ми вп’ятьох ледве могли обійняти його.
російські окупанти спалили житлові будинки, поліцейський пост. Добре, що були зроблені наші пожежозахисні смуги, які й зупинили вогонь. Ми якраз з військовими очищали територію від мін, прибирали захаращені згорілі частки дерев, щоб можна було пожежними машинами заїхати на випадок нових пожеж», — коментує Микола Шелюк.
У перші дні широкомасштабної російсько-української війни була нестача транспорту та людей. Тому співробітники заповідника допомагали вивозити поранених та волонтерили. Сергій Конюх як приклад навів свій досвід вивезення постраждалих від контузії до лікарні в Малині.
«Я особисто вивіз семеро контужених осіб із Шишелівки. „Швидкою“ возив у Малин у лікарню, бо не було кому їхати. Їх доставили до Базара в лікарню. Потім людей завантажили в машину та довіз їх до лікарні вже в Малині. Подальша доля мені не відома», — згадує Сергій Конюх.
Через обстріли російськими окупантами території заповідника були спалені також ялинки, подаровані французькою компанією «Ів Роше».
«В „Ів Роше“ є програма з висадження одного мільйона дерев на планеті Земля. Цього року обіцяють лише нам 300 тисяч через те, що багато погоріло територій», — каже Микола Шелюк.
Усього в заповіднику було 22 пожежі за період з 24 лютого. Горіли не лише ліси, а й торфовища. Загальна площа згорілої території становить 2120 гектарів.
Для оперативного реагування потрібен транспорт. А його поки що недостатньо для такої значної території заповідника, а це майже 31 тисяча гектарів. Тим паче, що нещодавно було передано 17 тисяч гектарів лісгоспу до заповідника.
«У нас є свій МАЗ, бере 8 тонн води. Водночас потребуємо транспорту, якого бракує для моніторингу території та ліквідації пожеж чи в цілому природних лих. Ніхто не постраждав від війни серед співробітників заповідника. Бог милував», — наголошує Микола Шелюк.
Окрім лісових пожеж, на роботу заповідника впливає замінування частини території заповідника російськими окупантами. Українські військові та прикордонники охороняють територію. Тут важлива координація зусиль заповідника, місцевої влади, Міндовкілля, ЗСУ і ДСНС.
Загальні втрати внаслідок російської агресії становлять понад один мільярд гривень. Ці дані заповідник направив до Міндовкілля.
Істотним наслідком війни на природу в заповіднику «Древлянський» є міграція звірів до білорусі. З іншого боку — зменшилася активність браконьєрів, які мають промислові угіддя біля лісів заповідника. Тому популяція тварин зросла, особливо бобрів та вовків. Хоча через воєнні дії тварини втекли або були вбиті.
«Коли почали стріляти 24 лютого, наші звірі побігли в білорусь. Це олень, рись, лось, вовки, дикі свині, кози, борсуки, бобри», — стверджує Микола Шелюк.
На думку Миколи Шелюка, процес відновлення природи від жахів війни вже проходить. Але для цього треба більше ресурсів.
«Природа потроху відроджується. Через „Положення про заповідний фонд“ ми не можемо підгодовувати звірів. Щоб було нормальне відновлення природи, треба, щоб на один гектар було три тисячі дерев. Порахували, що зараз маємо 1400-1500 на гектар — це дуже мало», — резюмує очільник заповідника Микола Шелюк.
Головне враження, яке в мене виникло після поїздки до заповідника, — безпекова ситуація впливає на довкілля. Війна, розв’язана росіянами, знищує українську природу. А тема змін клімату є серед топпріоритетів міжнародних організацій, зокрема ООН. Прагнучи стати членом Європейського Союзу та НАТО, Україні варто більше уваги приділяти кліматичному аспекту російсько-української війни в комунікації з іноземними партнерами. Бо лише доносячи до світової спільноти різнобічну інформацію про російські злочини агресії і їхні наслідки, ми зможемо перемогти росіян, що прийшли вбивати не лише українців, а й руйнувати українську землю.
Фото Олена Сас, Дмитро Кондратюк, Природний заповідник «Древлянський»
