Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Яскраві свідчення з майже тисячолітньої історії російської агресії проти України зберіг Софійський Собор у Києві. Про це оповідає виставковий проєкт «російсько-українські війни ХІІ—ХХІ століття: Свята Софія свідчить», створений за співпраці 114-ї окремої бригади Територіальної оборони Збройних Сил України та Національного заповідника «Софія Київська».
Очі Богородиці-Оранти бачили перше «24 лютого» в історії України — пограбування Києва, яке вчинив «перший великорос» князь Андрій Боголюбський у 1169 році
Презентація проєкту відбулась 24 лютого до річниці широкомасштабного вторгнення російської федерації, а 9 березня завідувач відділу «Софійський музей» Національного заповідника «Софія Київська» Ігор Нетудихаткін провів авторську екскурсію Собором Святої Софії, продемонструвавши уречевлені свідчення з історії російської агресії проти України, які зберіг Софійський Собор. Дату першої після відкриття виставки екскурсії було обрано не випадково — саме 9 березня 1169 року до Києва підступили і розпочали облогу війська під командуванням володимирського князя Андрія Боголюбського. На третій день нападникові з росії вдалося захопити місто, піддавши його нещадному терору та грабунку.
читайте також:
Похід Андрія Боголюбського на Київ часто називають першим проявом російської агресії проти України, оскільки в особі цього князя, за влучним висловом історика Василя Ключевського, «великорос уперше ступив на історичну сцену». Прикметною стала жорстокість тогочасних російських загарбників до киян, з якими загарбники вже не відчували жодної етнічної єдності.
Софійський Собор зберіг унікальні свідчення тієї доби — продряпані на стінах написи-графіті. Окремі з них, імовірно, можуть бути прямо пов’язаними із захопленням Києва Андрієм Боголюбським у березні 1169 року. Таким, припускає Ігор Нетудихаткін, є напис на образі святого Федора у галереї воїнів, де зображено виключно святих великомучеників зі зброєю в руках: «Яришенич писав, амінь. Святий Федоре, поможи мені, мечнику княжому Саві Георгієвому. І мене, грішного, помяніть, через гріхи мої давні, того самого, що винести зло забажав, не знаю, за що милість мені…» Можливо, його зробив один із дружинників Андрія Боголюбського.
Є у соборі Святої Софії Київської й свідчення численних українських перемог над московитськими загарбниками. Пов’язані вони, зокрема, з іменами князя Костянтина Острозького (близько 1460–1530 років) та короля польського, великого князя литовського та руського Стефана Баторія (1575–1586). Наприклад, у приділі Петра й Павла під зображенням невідомого святого збереглося графіті із зображенням елемента герба «Огон». Це, на думку історика Вячеслава Корнієнка, може свідчити про перебування у храмі когось із родини князів Острозьких. А на мармуровому саркофазі Ярослава Мудрого є напис, продряпаний «воїнами короля Стефана».
Родзинкою екскурсії, що пов’язала її з днем народження Тараса Шевченка, стала згадка про корені гасла «Слава Україні!», які сягають творчості Великого Кобзаря. У вірші 1839 року «До Основ’яненка» є такі рядки: «От де, люди, наша Слава, // Слава України». А у написаному в синьо-жовтих барвах образі Богородиці Знамення на датованій серединою XVIII століття храмовій іконі «Софія Премудрість Божа» є, серед інших, також напис «СЛАВА». Поміщеній на найвищій сходинці, він означає Славу Господню — повну присутність Божества.
— «Слава» — саме це слово з точки зору богослов’я — означає повноту Божественної присутності. І повнота Божественної присутності — і Бог Отець, і Бог Син, і Бог Святий Дух — є центральною темою цієї ікони. Тому, коли Шевченко каже: «Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!», то він має на увазі Славу Божу — повну божественну підтримку ваших дій. Тому слова «Слава Україні!» в контексті церковного розуміння цього вислову можуть означати повноту України, — підкреслив Ігор Нетудихаткін.
Фото автора
