Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Очільник столичного Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус розповів кореспонденту АрміяInform про експозиції, які нині нагадують про українського пророка.
— Розкажіть, пане Дмитре, будь ласка, про історію створення музею.
— Будинок, де він нині розташовується, колись належав Миколі Терещенку — відомому цукрозаводчику і меценату, а його витоки сягають ще позаминулого століття. Друзі Тараса Григоровича почали збирати його творчу спадщину, картини, особисті речі й організовувати виставки. Багато зробив щодо популяризації творчості поета Василь Тарнавський-молодший, стараннями якого було зібрано близько 800 шевченківських раритетів — рукописів, автографів, картин, малюнків. Коли Київська дума відмовилася прийняти в дар весь цей скарб, назвавши його «україношовіністичним», Тарнавський заповів колекцію Чернігівському земству.
Не переповідатиму всіх нюансів, що передували появі музею, а скажу, що у 1948 році, завдяки старанням відомого поета Павла Тичини, який тоді обіймав посаду міністра освіти, а також поета Миколи Бажана та за активної участі Микити Хрущова, уряд УРСР все ж таки ухвалив рішення про відкриття Музею.
— Які саме експонати представлені тепер у музеї, чи є серед них справжні реліквії?
— Музейна збірка налічує понад 90 тисяч експонатів, більше ніж 4 тисячі з яких розміщені в 14 залах. Нагадаю, що в Україні та за її межами існують більше ніж 100 музеїв Тараса Шевченка. Але я пишаюся тим фактом, що саме у нас зосереджена найбільша колекція його художніх творів — понад 700.
Музейна збірка налічує понад 90 тисяч експонатів, більше ніж 4 тисячі з яких розміщені в 14 залах
Серед реліквій — рукописи, прижиттєві видання, мольберт, палітра, етюдник, гравіювальне та мальовниче приладдя, офортні дошки, чорнильниця і ручка, лінійки, штамп-печатка, табакерка, якими користувався Тарас Григорович. А також унікальні документи, портрети інших художників, мистецькі твори та предмети побуту Шевченківської доби. Музейна збірка містить велику колекцію літературної, образотворчої, музичної, театральної, кінематографічної шевченкіани, рідкісні шевченкознавчі видання, твори народного мистецтва тощо.
Основу музейного зібрання становлять оригінальні архівні справи часів його навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, документальні матеріали про подорожі в Україну, участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, про службу рядового Тараса Шевченка в Оренбурзькій фортеці, справи про заборону й вилучення з продажу творів Тараса Шевченка, П. Куліша і М. Костомарова. Увагу гостей музею завжди привертають оригінальні фотографії Шевченка.
Експонуються також 26 картин, виконаних олією, 522 акварельні та олівцеві малюнки й офорти, 166 меморіальних речей та 533 архівні справи, збереглися автографи письменника.
Книжкові фонди становлять 34 867 примірників, з яких понад 8 тисяч — на шевченківські теми. Увагу відвідувачів привертають і матеріали, що свідчать про світове значення творчості Шевченка, переклади його творів багатьма мовами закордонних країн. В експозиційних залах представлені твори видатних художників, скульпторів, письменників і композиторів, в яких відображено епоху Шевченка, його життя і діяльність. У музеї міститься найповніше зібрання малярської спадщини українського митця, зокрема, тут зберігається й оригінал картини «Катерина».
У музеї міститься найповніше зібрання малярської спадщини українського митця, зокрема, тут зберігається й оригінал картини «Катерина».
— Музей ви очолили у 2012 році. Що вдалося зробити за цей час для покращення його функціонування?
— Капітально відремонтувати та реконструювати аварійні на той час приміщення, провести значні реставраційні роботи, тим самим збільшивши площу для розміщення експонатів. Після цього, відповідно до сучасних європейських музейних традицій, замінили експозицію творчості Кобзаря радянського зразка. Зараз можна з впевненістю говорити, що Національний музей Тараса Шевченка є одним із найсучасніших музейних просторів України.
— Колекцію Музею поповнюєте? Якщо так, то яким чином: з дня смерті поета минуло більш як півтора століття…
— Держава вже давно не допомагає нам у цьому. Можна, правда, самотужки вирішити цю проблему, придбавши ту чи іншу річ у приватних осіб. Але кошти для цього не передбачені нашим бюджетом. Тож коли нам хтось хоче подарувати якийсь експонат, ми з великою радістю приймемо цей дарунок.
— До складу Національного музею Тараса Шевченка входять і дві філії…
— Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, що неподалік столичного Майдану, перший музей Кобзаря, що з’явився на просторах колишнього радянського союзу. Відкритий 1928 року, де навесні 1847 року мешкав поет зі своїми товаришами, працюючи у Київській археографічній комісії і був учасником Кирило-Мефодіївського братства. У музейному зібранні — особисті речі й одяг митця, зокрема, парусиновий костюм, сорочки часів заслання поета та подаровані сестрою Яриною ручки, пера, чорнильниця, кавник, баклажка, люлька тощо. Після реставрації на початку 90-років створено експозицію «Тарас Шевченко в Києві». Відтворено кімнату і художню майстерню.
Музей «Хата на Пріорці» знаходиться у Подільському районі столиці. Тут у хаті-мазанці після 10-річного заслання в серпні 1859-го він квартирував перед своїм від’їздом до Санкт-Петербурга. Музей відкрили 1989 року — після капітального ремонту-реставрації хатини, від якої лишалися переважно руїни. В експозиції вдалося відтворити побут київського козацького передмістя другої половини ХІХ століття. Більшість речей, що експонуються в хаті, передали в дар нащадкам тих людей, які особисто зустрічалися з Тарасом Шевченком. Неподалік від будинку досі росте 400-літній дуб, під яким, за спогадами сучасників, любив сидіти Кобзар.
Особливу історичну цінність має будівля музею — проста біленька хата, про яку так часто згадував Кобзар у своїх віршах. Вона дає можливість уявити, який вигляд мала Пріорка в період перебування тут Шевченка, оскільки це єдина архітектурна пам’ятка в цьому районі тогочасного Києва, яка зберіглася до наших днів.
— Багато киян і гостей міста зазвичай відвідують музей?
— За рік у нас в середньому буває 70-80 тисяч відвідувачів…
