Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Медикині, діловодки, снайперки, командирки, саперки, кулеметниці, розвідниці — це мала частина посад, які обіймають жінки в Збройних Силах України. Вони нарівні з чоловіками як в тилу, так і на полі бою. До міжнародного дня боротьби за права жінок розповідаємо історії військовослужбовиць одного з батальйонів бригади тероборони Київщини.
Тетяна — діловодка. Також займається комунікаціями батальйону з журналістами. На службі — п’ятий місяць. Дотичною до армії була і до широкомасштабного вторгнення рф як волонтерка і журналістка. Стала військовослужбовицею з другої спроби, бо в першій частині, куди жінка прийшла як доброволець, їй відмовили. Та це її не зупинило. Про свою мотивацію до служби Тетяна розповідає так:
— Мені здавалося, що як волонтер я роблю замало для перемоги. Служба для мене — це нові знання, навчання, і я хочу бути корисною. Завжди здається, що роблю замало.
«Мія» — інструкторка з керування БПЛА. На службі — дванадцять років. Пішла на контракт у 2011, так здійснила свою, ще дитячу, мрію бути військовою, тоді стала зв’язківцем. Після початку широкомасштабного вторгнення жінка побувала в районі бойових дій на Донеччині, взяла участь у деокупації Харківщини. Нині навчає побратимів і посестер у своєму батальйоні керувати безпілотниками.
— У мене до армії лежить душа. Тут я почуваю себе зручно. Важко, не важко — нічого. Я тут нарівні зі всіма, і котушку можу потягнути, і паяльник опанувала.
Фото — Віктор Дехтяр
