Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Перемога у повітрі кується на землі» — цей вислів добре відомий усім військовим авіаторам в Україні. Кожен пілот, вирушаючи у черговий виліт, чітко усвідомлює, що успішне виконання ним завдань у небі основане на роботі фахівців багатьох наземних служб. Сьогодні у військовослужбовців однієї з них професійне свято — День інженерно-авіаційної служби Збройних Сил України. Про особливості роботи спеціалістів цієї служби під час війни та їхній вклад у нашу майбутню перемогу кореспондент АрміяInform поговорив з начальником інженерно-авіаційної служби логістики Повітряного командування «Південь» Повітряних Сил Збройних Сил України підполковником Павлом Дідухом.
— Павле Олександровичу, розкажіть, чим саме займаються фахівці інженерно-авіаційної служби (ІАС)?
— Сам по собі літак не полетить. Водночас і пілот не в змозі самостійно обслуговувати своє повітряне судно. Він виконує свої завдання, здійснюючи льотну експлуатацію літака чи вертольота. Усю іншу роботу з повітряними суднами виконують фахівці інженерно-авіаційної служби. Літак треба заправити і підготувати до наступного вильоту, підготувати авіаційні засоби ураження (АЗУ) до застосування, усунути виявлені несправності. Якщо ми говоримо про роботу ІАС в повному комплексі притаманних їй завдань, служба також займається заміною двигунів, агрегатів, гвинтів тощо. Словом — широкий спектр завдань з підтримання боєготовності та працездатності усіх типів повітряних суден, які знаходяться у нас на озброєнні. Усі наші перемоги в небі — це робота великого колективу фахівців, кожен з яких несе персональну відповідальність за довірену йому ділянку роботи.
— Як вплинула війна з росією на військову авіацію загалом та на роботу інженерно-авіаційної служби зокрема?
— Свою службу у військах я розпочав у 2004 році. І усі 10 років, до 2014-го, було таке відчуття, що наша військова авіація потихеньку вмирала. Її по трохи відрізали, відрізали, відрізали… У бригаді транспортної авіації, в якій я проходив службу, на початок війни були справні тільки один — два повітряних судна на ескадрилью.
З 14-го року розпочались інтенсивні ремонти авіаційної техніки, її модернізації, навчання та перенавчання особового складу. Наразі у нас справність авіаційного парку складає до 90 відсотків від наявної техніки.
В умовах широкомасштабного вторгнення та запровадженого воєнного стану зросла відповідальність ІАС за невиконання вильоту. Також на роботу служби впливає постійна вогнева загроза з боку зс рф. Навіть в таких умовах ми робимо усе необхідне, щоб підняти літак у повітря.
Якщо брати по нашому командуванню, то авіація упродовж року в основному працювала по херсонському напрямку, а також по повітряних цілях — ракетах і безпілотниках. Водночас авіація з наших аеродромів інтенсивно працювала в операції з визволення острова Зміїний.
— У нашій війні з росією Україні інтенсивно допомагають дружні країни, зокрема й військовою технікою та обладнанням. Чи доводилось уже вашим фахівцям працювати із закордонними зразками техніки чи озброєння?
— Так, однією з особливостей роботи ІАС останнім часом стала підготовка закордонних засобів авіаційного ураження до застосування з наявних у нас зразків авіаційної техніки. Жартома у нас це називають поєднати iPhone з патефоном. Здається, схема відпрацьована, усе повинно працювати, але якщо щось несправно, це вже певна проблема для нас.
Сучасні закордонні зразки засобів авіаційного ураження кращі за радянські. Наприклад, протирадіолокаційні ракети HARM працюють на значно більшу дальність. І це при тому, що російські аналоги після виключення наших радіолокаційних засобів втрачають ціль, то ці ракети запам’ятовують розташування РЛС і вражають їх.
Коли ж буде ухвалено рішення про передачу Україні нових зразків авіаційної техніки, це має стати певним стрибком в роботі ІАС, тому що роботу служби власне визначає тип повітряного судна. І з надходженням нових літаків до Повітряних Сил ЗС України потрібно буде проводити перенавчання не тільки льотчиків, а й усіх фахівців інженерно-авіаційної служби. Слід мати на увазі, що це вже будуть літаки, які конструктивно відрізняються від повітряних суден, які ми експлуатуємо. Тобто це і нова контрольно-перевірочна апаратура, яку треба опанувати фахівцям. І найважливіше — це навички та знання з оперативного пошуку несправностей, щоб можна було швидко повернути літак у стрій. Це потребує досить ґрунтовної підготовки.
— В умовах широкомасштабної війни усі військові працюють у режимі 24/7. З Вашого досвіду, чи може така інтенсивна робота призвести до певних помилок в роботі фахівців ІАС?
— Певна втома з часом, звісно, накопичується. Проте, у нас є таке поняття, як безпека польотів. Воно визначає, що рівень можливих ризиків має залишатися в заданих рамках. Для того, щоб люди не втомлювалися і щоб це не впливало на безпеку польотів, ми проводимо регулярні ротації особового складу. Тому у нас є визначені періоди, коли фахівець працює і коли відпочиває. З особовим складом постійно проводяться тренажі, заняття з інженерно-технічної підготовки. Усе це для того, щоб вони не забували певні аспекти експлуатації.
Також у нашій системі експлуатації діє поопераційний контроль. Над кожним виконавцем є завжди старший начальник, який повинен проконтролювати найбільш складні й відповідальні операції.
Водночас у нас періодично публікуються експресбюлетені, за допомогою яких до особового складу доводяться усі виявлені несправності, інциденти, аварії та катастрофи, які трапляються в українській авіації. Це потрібно для того, щоб люди пам’ятали, що може відбутися у разі їхньої помилки чи недогляду.
— Рано чи пізно ми деокупуємо усі наші землі. Пане підполковнику, а скільки часу потрібно вашій службі, щоб повноцінно запрацювати на звільнених від ворога аеродромах?
— В такому випадку ми в основному залежимо від наших колег — інженерно-аеродромної служби. Як тільки вони підготують усю необхідну інфраструктуру на звільненому аеродромі, нам достатньо 1-2 дні на переміщення туди за допомогою транспортної авіації та організацію повноцінної експлуатації літаків.
— Яким Ви бачите подальший розвиток інженерно-авіаційної служби авіації Збройних Сил України?
— З кожним роком підтримувати справність наявних у нас повітряних суден стає важче, адже їхній виробник — це країна агресор. Але з переозброєнням, переходом на нові типи техніки виникне питання підготовки чи перенавчання фахівців, які її обслуговують. Так, це дорого, але іншого шляху немає. Якби не ця війна, ми б так і залишалися із радянськими зразками техніки, поступово виводячи її з експлуатації. Напад на Україну значно стимулював розвиток усіх видів та родів військ, зокрема й Повітряних Сил та інженерно-авіаційної служби у їх складі. Думаю, будемо розвиватись в цьому напрямку й надалі.
Фото автора та Повітряного командування «Південь» ПС ЗС України
