Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Про це повідомляє Генеральний Штаб ЗСУ.
Віталій Скакун ціною власного життя, 24 лютого минулого року підірвав міст, чим значно уповільнив просування ворога та дозволив побратимам організувати оборону.
На заході була присутня Орися Качмарик, мати Героя: «24 лютого, рік тому, я не знала, що його немає. Пішла до церкви після роботи, помолилася, і далі тиша, далі нічого, потім прийшла додому і вишукувала в інтернеті номери лікарень. Десь він мусить бути, бо кожна мама шукає свою дитину. Aле не було вісті ніякої. Потім, 25-го зранку, мені наснився сон, мій Віталік у білій футболці, у такому сяйві і радісно щось розказує, а я його сварю, — Сину де ти є, я тебе уже два дні шукаю, а потім зранку пішла на роботу. Телефонує донька і каже, що нашого Віталіка нема — загинув. Ми його побачили по телебаченню.»
Також були присутні побратими Віталія та військові капелани.
— Колись, коли ми читали про героїв в якихось книжках, якихось казках, воно все виглядало дуже далеко, ніби не з нами. А насправді сьогодні ми бачимо героїв перед собою. І Віталій один із них. І сумно, що його сьогодні з нами нема, — сказав після освячення барельєфу отець Ростислав Височан, молодший лейтенант капеланської служби Служби військового капеланства ЗСУ Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України.
Пам’ять про воїна не вмре, зокрема, на честь Героя України Віталія Скакуна названі вулиці в Києві, Бережанах та Мукачеві.
