Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Василь ще у 2016 році вперше приміряв військовий однострій. Тоді йому виповнилось лише 18 років. Проходив службу в розвідувальному батальйоні на посаді кулеметника. Більше ніж три роки виконував бойові завдання в районі проведення АТО/ООС. Згодом знову повернувся до цивільного життя.
24 лютого хлопець без повістки прийшов до ТЦК та СП і попросився до ЗСУ. Так він вдруге став на захист України. За розподілом його було направлено до однієї з єгерських бригад.
— Через певний час наш підрозділ отримав американські бронемашини International MaxxPro. Я пройшовши відповідну підготовку з її експлуатації й отримав одну з них. Часу на звикання майже не було. Через кілька днів відразу в бій, — розповідає Василь.
На своїй MaxxPro хлопець доставляє штурмові групи на бойові завдання. Виїжджати доводиться доволі часто. Завдяки потужному захисту такі автомобілі використовуються безпосередньо на передових рубежах. Дуже часто доводиться працювати під сильними обстрілами.
— Завдяки двошаровій броні в цій машині дуже безпечно. По моїй автівці були влучання з великокаліберних кулеметів, осколків 82-мм мін, касетних ракет РСЗВ тощо. Усі це MaxxPro витримує, — зазначає військовий.
Крім підвозу десанту, Василь часто евакуйовує поранених з тих місць, куди звичайна карета швидкої допомоги не може під’їхати. Майже усі виїзди, як правило, відбуваються під ворожими обстрілами.
— Запам’ятався випадок, коли моя машина витримала кілька влучань з танка. В той день наш підрозділ водіїв мав тренуватися, однак поступила команда забрати групу військових та висунутися в один з населених пунктів на допомогу піхоті, яку намагалися штурмувати рашисти, — пригадує Василь. — Вже на під’їзді до селища почався щільний обстріл нашої колони. Противник вів вогонь з РСЗВ, «арти», кулеметів. У колоні я йшов першим, а тому більшість влучань припали на мене. Було близько 10 розривів просто поруч з машиною. Усі осколки броня витримала. Однак потім з’явився ворожий панцерник.
Після влучання танкового снаряда машина почала ззовні горіти, однак цей удар витримала. Василю вдалося її загасити та продовжити рух. Потім було друге влучання з танка. Капсула витримала, а тому десант встиг покинути машину.
— Я тоді не на жарт злякався. Пам’ятаю, як біля машини, що палала, кричали побратими: «Васю вбило!» А я лежав між сидіннями та чув лише дзенькання осколків по корпусу, — продовжує Василь. — Я зібрався з силами та покинув машину. Відразу впав у колію, яку залишили колеса мого бронеавтомобіля у розкислому ґрунті. Лише там можна було сховатися від осколків. Решта автомобілів укрилися у сусідній посадці.
І хоча одна з бронемашин була знищена, решта MaxxPro змогла дістатися потрібної точки. Завдання було виконано і атаку рашистів відбито.
— Після того бою ми повернулися у розташування підрозділу дуже зморені. В той день я втратив свого сталевого побратима — MaxxPro. Однак увесь десант, який там перебував, не дістав жодного поранення. Моя машина змогла витримати влучання з великокаліберних кулеметів, мінометів та два постріли з танка, — зазначає військовий.
Наразі Василь отримав новий MaxxPro та продовжує виконувати бойові завдання неподалік Донецька. Він та його новий надійний помічник щоденно наближають нашу перемогу над російським агресором.
Фото автора
