Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
На початку року Швеція прийняла від Чехії головування в Раді Європейського Союзу та пообіцяла подальшу підтримку України. Після широкомасштабного вторгнення рф в Україну Швеція стала одним із важливих європейських союзників України й, вирішивши таки змінити статус нейтральної країни, подала заявку до вступу в безпековий Альянс — НАТО.
Про допомогу Україні у боротьбі з російською агресією, загрози з боку рф для самої Швеції, шведські танки й літаки для України, вступ до НАТО, самостійно чи разом із сусідньою Фінляндією, кореспондентка АрміяInform розпитала Міністра оборони Швеції Пола Йонсона під час ексклюзивного інтерв’ю на полях зустрічі міністрів оборони країн НАТО у Брюсселі.
— Пане Міністре, минув рік після широкомасштабного вторгнення рф в Україну. Швеція весь цей час надає досить велику військову допомогу нашим Збройним Силам у боротьбі проти цієї агресії. Скажіть, коли рік тому путін наважився перейти від залякування до дій — широкомасштабного наступу, яка реакція була у шведському суспільстві?
— Дуже швидко стало зрозуміло, що росія планувала це протягом тривалого часу, адже мала понад 190 тисяч солдатів на кордоні з Україною. Тож особисто я, на жаль, не був здивований. Для мене було абсолютно зрозуміло, що росія готова йти на великі політичні й військові ризики заради досягнення своїх стратегічних цілей. Але вже минуло понад 350 днів війни (інтерв’ю готувалось ще до першої річниці вторгнення рф. — Авт.), і ми бачимо, що росія не змогла досягти жодної з цих своїх стратегічних цілей. І нас насправді захоплює мужність українського народу, а запеклий опір ваших Збройних Сил є джерелом натхнення для всієї Європи.
— З українськими військовими, як мені відомо, Ви знайомі задовго до широкомасштабної війни рф, адже бували в Україні, зокрема на Донбасі. Кілька місяців тому, у листопаді, Ви також їздили в райони бойових дій на півдні. Які Ваші враження від цих візитів? Як змінилася українська армія за цей час?
— Звичайно, я був в Україні багато разів. Ще у 2019 році я відвідав Донбас, потім був на півдні України. В листопаді минулого року я відвідав Миколаїв та Одесу. У Миколаєві я зустрічався з Головнокомандувачем ЗСУ й те, як він розповідав про битву під Миколаєвим і значення для українських солдатів того, що в них з’явився ПТРК NLAW замість РПГ, а також про те, який вогневий захист вони забезпечують, і що це дало можливість українським військовим швидко навчитися працювати із західною технікою, — вражає.
Також я мав честь зустрітися й поспілкуватися протягом кількох днів з Міністром оборони Олексієм Резніковим і його заступником Олександром Поліщуком, що було дуже корисно для мене. Зокрема для того, щоб наш діалог був глибшим, щоб зрозуміти краще, що дійсно потрібно ЗСУ на полі бою. Тому, я вважаю, дуже важливо, що ми не просто надаємо Україні якусь допомогу, запасні частини чи здійснюємо надлишкові поставки, а що ми надаємо вам можливості. І в тому, щоб ви отримали саме те, що вам найбільш необхідно, аби забезпечити правильну логістику, своєчасну підтримку й підготовку військових, саме діалог дійсно має вирішальне значення. І я багато чого навчився та отримав велике натхнення, коли був там, особливо коли відвідував Україну в листопаді минулого року й був разом з вами у цей складний час.
— У тому ж листопаді минулого року Швеція виділила рекордні кошти на «зимову допомогу» Україні.
— Так, ми надали зимовий пакет, щоб допомогти українським військовим підготуватися до зими, також зимове спорядження для 10 тисяч українських солдатів і системи протиповітряної оборони. Кілька тижнів тому ми отримали сигнал, що нині необхідно сконцентрувати зусилля на важкій техніці для сухопутних військ, і, зокрема, ухвалили постачання Україні 50 БМП CV90 (Combat Vehicle), мінного обладнання, засобів захисту тощо.
Довідково: CV90, або Combat Vehicle 90 — це родина гусеничних бойових машин, створена Hägglunds/Bofors наприкінці 80-х — початку 90-х рр. минулого сторіччя. Найпоширеніша версія має невелику башту з 40-мм автоматичною гарматою від Bofors або 35-мм автогарматою від Bushmaster і виглядає майже як легкий танк. CV90 розроблена спеціально для скандинавського субарктичного клімату, тому має дуже гарну маневреність на снігу та вологій місцевості.
CV90 має екіпаж 3 особи й вміщує до 8 десантників. Бронювання складається з керамічної аплікаційної броні, яка захищає від снарядів калібром до 30 мм.
Нині ми також добре усвідомлюємо, що вам потрібно підтримувати свої сили й засоби ППО, а також додаткові засоби. Ми розглядаємо також можливість зробити свій внесок, беручи участь у так званій танковій коаліції, входимо до групи «Леопард», до групи «Панцер» у діалозі з Німеччиною. Ми також відкриті для того, щоб зробити все, що можемо, не лише щодо поставок CV90, а й продовжимо співпрацю з Україною щодо їх технічного обслуговування, постачання боєприпасів і підготовки військових.
— Цього року Швеція головує в Раді Європи. Під час зустрічі міністрів оборони країн НАТО у Брюсселі Україну відвідав Прем’єр-міністр Швеції. Це була його перша поїздка до Києва з часу призначення на посаду. Що означає цей візит для України?
— Гадаю, це якраз вираження того факту, що ми наразі головуємо в Раді Європейського Союзу й працюємо над тим, щоб Україна як держава-кандидат також наблизилася до ЄС. Водночас це свідчення того, що ми також підтримуємо Україну різними способами у військовій сфері. Зокрема через різні навчально-тренувальні місії, які ми проводимо — в рамках Interflex (британська місія з підготовки українських військових), EUMAM Ukraine (місія ЄС) у Польщі та Німеччині. Незабаром ми також візьмемо участь у місії з підготовки саперів у Литві. Ми вже відправимо туди бойову машину CV 90. Ми працюємо над відправленням (в Україну) артилерійських систем Archer, а також більшої кількості систем ППО.
— Щодо САУ Archer, про яку Ви сказали. Минулого місяця шведський парламент ухвалив великий військовий пакет, де, зокрема, було оголошено про надання їх Україні. Коли це відбудеться?
— Ми надіслали запит до шведських Збройних сил із проханням надати нам графік, коли мова йде про кількість Archer, які можна передати, а також щодо підготовки українських військових для управління ними та розгортання.
І ми очікуємо цей звіт за кілька тижнів. Я не хочу забігати наперед, однак щодо чисельності, то в одному батальйоні зазвичай має бути дванадцять одиниць. Також зауважу, що зараз ми намагаємося працювати не лише над відправленням техніки Україні, а й над розбудовою потенціалу у співпраці з іншими країнами. Гадаю, Archer зможе забезпечити українські Збройні Сили більшою точністю та дальністю ураження, а також кращою мобільністю.
— Ще одна тема, яку Україна тривалий час озвучує на всіх рівнях, — це закриття українського неба, зокрема надання Україні сучасних зразків бойової авіації. Однак на зустрічі міністрів оборони НАТО у Брюсселі звучала теза, що винищувачі наразі не на часі. Швеція одна з небагатьох країн, яка виробляє власні винищувачі. Чи зверталась до вас Україна із запитом, щодо їх надання?
— Ми отримали багато запитів від українців щодо військових потреб, зокрема й щодо цього. Я маю дуже тісний контакт з Міністром оборони України Олексієм Резніковим. І, звичайно ж, Прем’єр-міністрові Швеції Ульфу Крістерссону (під час його візиту до Києва) Президент Володимир Зеленський також висловив це бажання.
Однак хочу зазначити, що надання наших винищувачів Gripen Україні для нас самих є викликом. Тому що нам також потрібні винищувачі, які ми маємо для підтримання нашого суверенітету й цілісності, для закриття нашого повітряного простору. Ми розуміємо, що завдяки хоробрості українських солдатів росія зазнала багато великих втрат, зокрема в живій силі, і їхні спроможності поблизу нас серйозно обмежені. Однак коли йдеться про військово-морські сили й бойову авіацію, якими росія володіє у значній кількості, то маю зазначити, що їхні активи залишилися майже незмінними. Саме тому передати Gripen нам складніше, ніж CV 90 чи Archer.
Щодо того, чи на часі надання Україні винищувачів від НАТО, звичайно, про це судити не мені. І я також розумію занепокоєння українців, коли йдеться про бажання боротися й вижити, і розумію ваше бажання мати винищувачі. Але гадаю, що також дуже важливо, що ми надаємо Україні системи протиповітряної оборони, оскільки росія зараз використовує велику кількість засобів дальнього радіуса дії по всій території України для того, щоб атакувати вашу енергетичну мережу й ваші системи електропостачання. І я думаю, що те, що ми також зосереджуємося на наданні вам більшої кількості систем ППО, — це дуже важливо.
— Я знаю, що наразі у Швеції проживає багато українців, які були змушені покинути Україну через війну. Як допомагають українцям у Швеції?
— Я багато в чому пишаюся тим, що у Швеції дуже сильне громадянське суспільство. Є дуже багато організацій, які хочуть допомогти українцям. У нас є багато неурядових організацій, які роблять це, і я намагаюся підтримувати з ними тісний діалог, і це також дуже надихає. Звичайно, у нас є українці, які приїжджають до Швеції, і я відчуваю, що їх підтримують, я думаю, що це також дуже важливо для наших міжлюдських відносин.
— Чому Швеції важливо надавати допомогу Україні?
— Тому що мова йде про інвестиції у власну безпеку. Звичайно ж, також йдеться про допомогу українцям та полегшення їхніх страждань в Україні.
Але ключовим стратегічним інтересом Швеції є те, щоб Україна перемогла в цій війні й відновила свою територіальну цілісність, незалежність і свободу. Тому що українські солдати воюють не лише за Україну, а й за весь європейський безпековий порядок. Коли я був у Миколаєві та Одесі, коли розмовляв із солдатами, я хочу сказати, що бачити їхню хоробрість, відданість, вміння швидко опановувати новітні західні технології, які ми їм також надаємо, — це дуже надихає й захоплює.
— Після широкомасштабного наступу рф на Україну Швеція та Фінляндія разом подали заявки на вступ до НАТО. На Мадридському саміті це рішення назвали історичним. Наразі ж через певні умови від Туреччини Ваш вступ до Альянсу може відбутися окремо. Чи вважаєте Ви, що такий сценарій можливий?
— Швеція й Фінляндія мають давню історію двосторонньої співпраці в оборонній сфері. Ми маємо спільне оперативне планування. І гадаю, що існують вагомі географічні й військово-географічні причини для того, щоб Швеція й Фінляндія розглядалися для вступу в Альянс разом. Ми розпочали процес вступу до НАТО разом, пліч-о-пліч, тому ми хотіли б і завершити його пліч-о-пліч. Але зрештою ми також визнаємо, що це суверенні рішення двох національних парламентів Будапешта та Анкари. Інші 28 країн ратифікували нас у рекордному темпі й одночасно. Але, звичайно, якщо Угорщина та Туреччина хочуть ратифікували наші протоколи про членство окремо, то це запитання має бути спрямоване до них.
Я розмовляв зі своїм фінським колегою Мікко Саволою щодо цього. Ми дійшли до думки, що хочемо продовжувати цей шлях пліч-о-пліч, але, звичайно, ми не зовсім можемо самі вирішувати свою долю, хоч у нас дуже міцні стосунки. Тож, безумовно, ми поважаємо той факт, що парламент в Анкарі має ухвалити рішення про те, як вони хочуть відреагувати на наші заяви.
І я думаю, що зараз ми повинні поважати той факт, що Туреччина має інші пріоритети, і це, звісно, трагічний землетрус. І наш фокус зараз у діалозі з Туреччиною полягає в тому, щоб запевнити, що ми полегшуємо людські страждання й що ми в цьому також використовуємо наше головування в ЄС для підтримки відновлювальних робіт у Туреччині, які є надзвичайно важливими. І тому в березні ми також організовуємо конференцію донорів під час нашого головування в ЄС для допомоги Туреччині. Це саме те, на чому ми зараз зосереджені.
— Увесь час агресії проти України росія намагається просувати наратив, начебто Захід втомився від війни, тож військова підтримка України ось-ось зменшиться. Як ви гадаєте, чи може настати такий момент?
— Я думаю, що путін припустився двох величезних помилок. Одна з них полягає в тому, що він сильно недооцінив українські Збройні Сили й готовність українського народу боротися, й боротися дуже відчайдушно. Інша річ, яку він недооцінив, — це згуртованість між ЄС і НАТО, яка привела нас до руху в правильному напрямку. Я маю на увазі, що саме Україна перемогла в битві за Київ, Харківщину, Херсон, відвоювала острів Зміїний. Для українського народу й для європейців ситуація йде в правильному напрямку.
І ми підтримуватимемо вас стільки, скільки буде потрібно, щоб гарантувати вашу незалежність і територіальну цілісність.
— Ви, мабуть, чули, що кремль вважає «червоною лінією» для України деокупацію Криму військовим шляхом. Що скажете з цього приводу?
— росія незаконно анексувала Крим, так само як уже намагалася незаконно анексувати чотири області України. Адже Крим — український. Він — не росія.
— Чи відчуває Швеція загрозу з боку рф для своєї країни, хоч ви і не є прямими сусідами?
— Так, звичайно, що росії не подобається, що ми робимо дуже значні внески в Україну, в її боротьбу проти агресії рф. Але насправді небезпека (для Швеції) полягає не в російській ескалації. Небезпека лише в тому, що Україна може не виграти війну. Ось що насправді загрожує Швеції та решті Європи.
І для нас ваша перемога — це найважливіший національний інтерес, як і те, щоб ви відновили свою територіальну цілісність, свободу й суверенітет.
— А якою Ви бачите перемогу для України?
— Я думаю, що ви досягли великого прогресу (на полі бою). росія окупувала близько 17 % території України, але ви вже багато відвоювали. І наразі, звичайно, вздовж лінії зіткнення ситуація залишається статичною, хоч і ведуться дуже інтенсивні бойові дії. Тож те, над чим ми зараз працюємо, — це надання вам військової техніки, танків, а також артилерійських систем із заходу для того, щоб гарантувати, що ви зможете відвоювати решту територій, які наразі окуповані росією.
Наступ Сил оборони на Олександрівському напрямку дещо уповільнився через погодні умови, однак наразі ворогу не вдалося повністю зупинити наших десантників.
Після кількох тижнів на позиціях бійці бригади «Хижак» Департаменту патрульної поліції вийшли з Костянтинівки.
Воїни Сил оборони встановили Державний Прапор України у населеному пункті Покровка на Сумщині.
Врахувавши досвід попередніх невдалих штурмів на Покровському напрямку, росіяни вдалися до тактики «щурячих перегонів».
Від початку доби кількість атак російської армії становить 43.
Наземний роботизований комплекс українських бійців зупинив і ретельно перевірив на Вовчанському напрямку місцевий кіт. Ковбаси не знайшов.
Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…