Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Про готовність до оборони Рівненщини, аспекти формування високого бойового духу, акумуляцію зусиль населення повстанського краю в умовах широкомасштабного вторгнення московських окупантів розповів кореспонденту АрміяInform під час інтерв’ю начальник Рівненської обласної військової адміністрації Віталій Коваль.
— Пане Віталію, вже рік, як росія здійснила широкомасштабне вторгнення на територію України. Що змінилося для обласної влади після 24 лютого 2022-го?
— Вже о п’ятій ранку 24 лютого зібрав команду в адміністрації: обговорили питання роботи в умовах запровадження воєнного стану. Після цього наші підрозділи було переведено на цілодобовий режим роботи з обов’язковими черговими в кожному департаменті. Невдовзі до нас розпочали прибувати внутрішньо переміщені громадяни і цілі підприємства з устаткуванням зі Сходу. У цей же час ми активно налагоджували співпрацю з нашими регіонами-партнерами, адже без сторонньої допомоги ми би не впоралися. Нашій команді необхідно було у стислі терміни розгорнути тиловий плацдарм для тих, хто через дії ворога втратив домівки та місце роботи і, разом з тим, зберегти й утримати баланс між доходами та витратами в області. Досить швидко дійшли розуміння, що деякі речі під час війни вирішуються набагато швидше, ніж у мирний час. Саме тому ми стали гнучкіше реагувати на нові виклики й шукати шляхи їх вирішення.
— Якою наразі є безпекова ситуація на Рівненщині?
— Головним чинником, що впливає на безпекову ситуацію в області, є, без сумніву, кордон із білоруссю. На даний час усі 229 кілометрів спільного кордону — це поєднання фортифікаційних споруд і природних особливостей. Болота, річки, ліси становлять 70% кордону і є непрохідними для будь-якої техніки.
Кожен день з початку агресії ми використовуємо для того, аби стати ще більш захищеними та готовими до оборони. Так, ми сформували обласний оборонний бюджет, для якого всі наші громади виділили кошти. Це дало можливість наростити темпи з укріплення оборонних рубежів на Півночі.
Щодня переконуюся в тому, що робимо все правильно, і ворогу на нашій території не буде «солодко».
— Нині «шрами» від ворожих обстрілів є в усіх областях України, Рівненська також прийняла ракетні й артилерійські ворожі «вітання». Наскільки «міцними» вони виявилися?
— У нас також були «прильоти», здебільшого по об’єктах критичної інфраструктури. Маємо жертви та руйнування. Досить швидко функціонування уражених об’єктів було відновлено, однак наших загиблих громадян, на жаль, вже не повернеш.
читайте також:
— На початку широкомасштабного вторгнення мешканці краю охоче вступали до лав Збройних Сил. Яким є стан справ у цьому питанні сьогодні?
— Щодо комплектування та поповнення підрозділів Сил оборони і досі тримаємо високу планку. До прикладу — за дорученням Президента, лише за два тижні сформували стрілецький батальйон. Тепер активно допомагаємо у формуванні інших бойових частин, зокрема за рахунок добровольців.
Мабуть, немає жодної «гарячої» точки, де б не було наших хлопців. Десятки тисяч воїнів із Рівненщини присутні на різних ділянках фронту та охороняють кордон України. Крім того, близько 60% чоловіків-переселенців в області, які перебувають на військовому обліку, служать у Збройних Силах України. Обласна військова адміністрація спільно з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки працює з населенням, не вдаючись до «креативних» заходів.
— Чи просилися на фронт ваші підлеглі, які мали «броню»?
— Троє з шести працівників оборонного відділу — мобілізовані. А це саме той напрямок роботи, який сьогодні дуже важливий. Але ми не стримували хлопців. Як і не стримували інших чоловіків. Наприклад, керівник відділу спорту Петро Нагорний сьогодні тримає оборону в одній із найгарячіших точок країни.
— Скільки вимушених переселенців прибуло на Рівненщину? Чи можуть ці люди знайти роботу?
— Напередодні працював з віцепрем’єркою Іриною Верещук, яка опікується питаннями переселенців. Ми з нею були єдиними в тому, що треба посилювати заходи з підтримки зайнятості та самозайнятості цих людей. Адже це ключова умова їхньої соціалізації.
Зайняті руки ніколи не опустяться. Важливо, аби кожен новий мешканець повністю інтегрувався в життя громади, в якій проживає. Це наше спільне завдання на сьогодні. Тому, разом із центрами зайнятості, розпочали ініціативу з підготовки виробничих кадрів. Наприклад, для швейних підприємств. Загалом наразі в області є близько 1000 вільних вакансій. Їх необхідно заповнити.
Сьогодні на Рівненщині залишилося понад 57 тисяч внутрішньо переміщених осіб, з яких майже половина — працездатні.
— Чим Рівненська ОВА підтримує ЗСУ?
— Весь військово-промисловий комплекс працює на обороноздатність та забезпечення військових. А спільна ініціатива громад у вигляді оборонного бюджету цьому сприяє. Загалом, Рівненська ОВА надає допомогу військовим з перших днів повномасштабного вторгнення. Забезпечуємо їхні першочергові потреби. Для цього діє відповідна Програма. Для однієї з бригад ТрО за бюджетні кошти ми придбали більше ніж 3 тисячі бронежилетів і шоломів. Закупили портативні рації, нову техніку. Наразі триває матеріальне забезпечення стрілецького батальйону як нового військового формування. Для військових облаштували місце розміщення. Надали їм продукти та засоби гігієни. Продовжуємо забезпечувати технікою та всім необхідним.
— А яка ситуація із медичним забезпеченням військових в умовах воєнного стану?
— На Рівненщині медичне забезпечення націлене на дві категорії громадян — цивільних та військових. Щодо останніх, то їхнє лікування до 24 лютого 2022 року перебувало на особливому контролі обласної військової адміністрації, а в умовах дії правового режиму воєнного стану тим паче. Наразі кваліфікована медична допомога військовослужбовцям ЗСУ та іншим представникам Сил оборони надається в усіх цивільних медичних закладах, Рівненському військовому госпіталі, а тим хто потребує тривалої реабілітації — у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Цей медичний заклад, що розташований у селищі Клевань, стрімко розвивається. За час війни реабілітацію тут пройшли тисячі воїнів та родин загиблих. Ми також створили Центр реабілітації пацієнтів зі спінальними травмами. Приємно, що з боку різних міністерств маємо підтримку всіх конструктивних ініціатив.
Сьогодні пацієнти госпіталю проходять курс медичної, психологічної і психосоматичної реабілітації. Також фахівці працюють із бойовими травмами, посттравматичними стресовими розладами, наслідками поранень та мінно-вибуховими травмами.
Для хлопців проводять арттерапію, заняття з гончарства… Також із жовтня минулого року в Центрі працюють 10 досвідчених міжнародних фахівців з реабілітації. Мова йде про лікарів, фізичних терапевтів, психологів, ерготерапевтів та інших спеціалістів із Великої Британії, Канади, Норвегії, Швеції, Австралії, Італії.
Водночас не менш важливою є і психологічна реабілітація. Ми це розуміємо. Тому на базі Національного університету «Острозька академія» вже розпочалися навчання для фахівців соціальної сфери, які працюватимуть з ветеранами. Це пілотний проєкт.
— За якими напрямами підприємства регіону працюють на оборону?
— На сьогодні в області сформовано перелік близько семи десятків підприємств, що мають відповідний потенціал. Зокрема, їхні потужності дозволяють бути залученими до металообробки, ливарного виробництва, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів та бетонних розчинів, текстильного виробництва.
— Діяльність ОВА обмежується виключно межами області?
— Ні, це не так. Як вже було вище сказано, ми від початку війни стали тиловим регіоном, гуманітарним хабом. Саме тому було налагоджено сортування та облік вантажів, що в подальшому відправлялися на ЗСУ, а також до найбільш постраждалих регіонів України.
Всього було відправлено майже вісім тисяч тонн гуманітарних вантажів. Найбільше на Чернігівщину — близько третини. Також підтримували Харківську, Київську, Херсонську область та інші регіони. Перелік, напевно, становитиме пів України. Крім того, за Рівненщиною закріплені деокуповані громади Херсонської області — Білозерська та Станіславська.
Ця робота в партнерстві із закордонними товариствами триває і далі.
Також гуманітарні місії виконували і продовжують виконувати наші енергетики, сапери, лікарі. Днями 6 добровольців рівненської «екстренки» поїхали працювати на деокуповану Херсонщину. Пишаюсь кожним із них.
Знаєте, на моїй сторінці у Facebook є рубрика #історії_війни. Там безліч прикладів, як жителі Рівненщини, прості громадяни, роблять для перемоги те, що можуть. Як підтримують людей на сході України. Сьогодні наша національна ідея — це єднання довкола перемоги. Завдяки цьому ми із «населення» перетворюємося на сильний непохитний народ. Тому ми обов’язково переможемо!
— Дякую за розмову.
Фото Рівненської ОВА та з архіву автора
