Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
19 лютого 1992 року український парламент затвердив Малий Державний Герб України, що став одним із трьох офіційних символів нашої держави. З ухваленням через чотири роки нової Конституції його статус був закріплений і в Основному Законі. Проєкт герба розробила група українських геральдистів — Андрій Гречило, Олексій Кохан та Іван Турецький.
Тризуб має прадавні корені, проте досі немає єдиної думки щодо походження і тлумачення цього знака
Тризуб — язичницький символ, який є зображенням Триглава або Рода. З правого боку розміщується чоловіче начало (Дажбог), з лівого — жіноче начало (Макош), посередині — Перун, який символізує народження і смерть. Православні християни вважають, що тризуб — це символ Божественного світу, тому князі і правителі вибирали його знаком влади, проголошуючи себе намісниками Бога на землі.
Існує кілька версій: древній релігійний знак, тризубець, підсвічник-трикирій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, корона, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю, верхівка скіпетра візантійського або скіфського царя. Дехто намагається тлумачити тризуб як монограму, вважаючи, що це перші літери імені Володимир. А хтось вбачає у ньому зашифроване слово «Воля». Тож, тризуб продовжує вабити й спонукати до пошуків істини, розуміння таємниць предків та того, що ж означає цей давній символ.
— У 1860–1862 роках в Європі спалахнула суперечка, яка дістала назву «дворічної наукової дискусії», з приводу змісту та значення загадкового тризуба, — каже доцент кафедри історії Київського національного політехнічного університету В. Кукса. — Провідні вчені континенту так і не змогли розгадати його таємницю. Протягом останніх 100 років більш як 50 вчених — українських та закордонних — спробували відгадати походження і значення тризуба. Думки їх досить розбіжні. Існує понад двісті гіпотез щодо трактування: тризуб — це верхівка скіпетра візантійського або скіфського царя; корона, голуб святого духа, корогва, якір, нормандський лук, нормандський шолом, нормандська сокира, кінець нормандського списа тощо.
Не будемо надто заглиблюватися в сиву давнину і вдаватися до розгадування різних історичних гіпотез. А скажемо лише про те, про що достеменно відомо. А відомо, що тризуб був у гербах українських гетьманів, послуговувався ним і київський митрополит Петро Могила, інші владики.
З проголошенням Української Народної Республіки постало питання і про державний герб, з приводу чого розгорілися дискусії. Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський виступив прихильником герба, витоки якого сягали ще часів Київської держави:
«Великі події, що проходять перед нами, витягають силу ріжних подробиць, про котрі в звичайних часах можна не журитись, а тепер вони вимагають негайного рішення. До таких справ належить питання про герб України. Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.
Українська Народна Республіка, ставши державою самостійною, незалежною, мусить вибрати собі й державний герб. А що вона вже була давніше самостійною державою і тепер відновила державне буття, котрого позбавило її московське насильство, то найбільш натурально звернутись до державних знаків чи гербів, які вживались за старих часів. Кожна держава має знак, який зветься її Гербом…».
Довідково. Тризуб також присутній на гербах італійської армії. Їхнім підрозділам дозволено додавати до своїх гербів символи територій, де була отримана медаль за військову доблесть. Під час Другої світової війни 8-а Армія Італії була направлена в Радянський Союз, на територію України. Хоча тут її практично знищили, деякі все ж повернулися додому. Було сформовано нове військо, якому дозволили додати український тризуб на свої герби, як символ того, що на цій території вони отримали медаль за доблесть.
«Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого»
А 1918 року ухвалили закон, який поставив останню крапку у цьому питанні. У ньому, зокрема, було сказано: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого».
Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки. Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася зі знищення Тризуба як маркера української ідентичності. Нині він об’єднує українських патріотів, які захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.
Довідково. Найбільший тризуб розташований в Івано-Франківській області. Державний символ виклав воїн УПА Анастасій Козак у 1992 році в пам’ять про загиблих побратимів. Тризуб викладений на гірському схилі з гірського білого мергелю.
Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував
У сприйнятті кремлівських катів із тих часів мало що змінилося — їхньому двоголовому орлу досі ніщо не пече так, як вістря нашого тризуба! За словами тих українців, які побували під окупацією сьогоднішніх «визволителів», якщо вони бачили у звичайній сільській хаті Герб чи іншу державну символіку України, то на її господарів чекали великі неприємності. Аж до руйнування домівки.
«Там якийсь придуркуватий на вигляд капітан звинуватив мене у нацизмі, фашизмі, порівнявши Герб на Прапорі з нацистською свастикою, мовляв, вони дуже схожі!.. Будеш сміятись, але дізнавшись моє прізвище, а воно звучить як російське, відпустив, присоромивши, що я ганьблю історичну батьківщину. Я, звісно, не сказав, що мої пращури ще з позаминулого століття жили на Київщині!..»
— У мене кацапи побачили портрет Тараса Шевченка, Прапор і відразу потягли до комендатури, — розповідає Аркадій, житель Бородянки, що на Київщині. — Там якийсь придуркуватий на вигляд капітан звинуватив мене у нацизмі, фашизмі, порівнявши Герб на Прапорі з нацистською свастикою, мовляв, вони дуже схожі!.. Будеш сміятись, але дізнавшись моє прізвище, а воно звучить як російське, відпустив, присоромивши, що я ганьблю історичну батьківщину. Я, звісно, не сказав, що мої пращури ще з позаминулого століття жили на Київщині!..
