9 жовтня 2025 року Борщівський районний суд Тернопільської області оголосив вирок у справі № 594/1204/25: мешканку регіону визнали винною у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України…
Декілька днів поспіль російські загарбники вирішили застосувати проти Сил оборони України озброєння, яке ще не застосовували раніше — аеростати. Над нашою територією в деяких місцях військові помітили численні повітряні кулі з кутовими відбивачами, які запустили агресори. Вперше появу куль було зафіксовано 12 лютого в Дніпропетровській області. Спочатку їх сприйняли за «Шахеди», але інформація не підтвердилася. Проте така поява повітряних об’єктів змусила активно попрацювати українську ППО.
14 і 15 лютого 2023 року ворожі кулі (аеростати) були помічені вже і в інших місцях. Зокрема, через російські повітряні кулі навіть був закритий повітряний простір Молдови, а в Київській області через появу 6 аеростатів була оголошена повітряна тривога. У коментарі виданню «Українська правда» речник Повітряних Сил ЗС України Юрій Ігнат повідомив, що наша ППО та бойові винищувачі тримають ситуацію під контролем та відстежують ці об’єкти.
За словами Юрія Ігната, кулі рухаються у повітряних потоках із невеликою швидкістю. Однак у зв’язку з тим, що вони переміщаються під дією сили вітру, то здатні залітати навіть до інших країн. Такі літаючі об’єкти ворог використовує для розвідки, відволікання ППО чи як хибну ціль.
За аналізом польотів цих аеростатів експерти зробили певні висновки, а саме те, що об’єктами був використаний стабільний діапазон висот. Тож з цього висновки, що вони були частково керованими, і управління здійснюється механізмом, який регулює наповнення самої повітряної кулі. Отже, куля може змінювати висоту і напрямок руху, але маршрути залишаються залежними від вітру.
Другий висновок — це те, що противник дочекався сезонної зміни рози вітрів, яка сприяє запускам аеростатів на територію України. Виходячи із сезонності, противник, можливо, максимально використовуватиме аеростати аж до травня.
Щодо самих аеростатів, то вони можуть бути повністю некерованими, керованими та обладнаними GPS-датчиками руху, а також керованими та нести розвідувальне обладнання і навіть невеликий заряд. Аеростат діаметром 1 м (такими є більшість найпростіших метеозондів. — Авт.) може нести навантаження до 1,2 кг. Цього досить для оснащення його обладнанням, яке дозволяє:
— нести ретранслююче обладнання;
— виконувати функцію пасивної триангуляції сигналів;
— проводити оптичну і радіоелектронну розвідку;
— завантажувати і відкривати точки запуску ППО;
— ретранслювати на FM-частотах повідомлення;
— досліджувати повітряні потоки на висотах до 35 км у зонах інтересу з метою подальшого коригування засобів ураження, носіями яких можуть виступати інші апарати;
— нести боєприпас.
Тому, застосовуючи повітряні кулі, противник може максимально перезавантажити наші системи РЛС та засоби ППО на хибні цілі (для цього достатньо запускати багато максимально дешевих аеростатів з кутовими відбивачами, навіть без GPS-трекера). Особливо актуально створювати таку «димову завісу» під час ракетних ударів. Також завдяки повітряним зондам можна проводити активну і пасивну розвідку нашої території та здійснювати керовані чи некеровані підриви закладок вибухівки. Тобто загалом противник отримує можливість проводити технічну розвідку, якої йому критично бракує, і одночасно паралізовувати наші системи виявлення загроз.
Щодо боротьби з такими ворожими засобами, то тут є декілька труднощів, адже збиття аеростата ускладнене його парусністю і невразливістю до стрілецької зброї (далека відстань. — Авт.). Речник ПС Юрій Ігнат зазначив, що противник хоче, щоб наші ППО витрачали на ці повітряні кулі дорогі боєприпаси. А вартість куль, як порівняти з іншими ворожими БПЛА, досить невелика.
Загалом можна констатувати, що питання боротьби з ворожими аеростатами гостро постало саме сьогодні. Воно терміново потребує нових конструкторських рішень, оскільки такі завдання перестали бути актуальними з 80-х років минулого століття.
Але росіяни повернулись до дешевих повітряних кульок, і вже мають необхідні результати — збір інформації про українську систему ППО відбувається без суттєвих затрат. Тому нам доведеться якнайшвидше знайти методи ефективної протидії.
