Ексклюзивно у день Служби безпеки України АрміяInform після спілкування з представником Обʼєднаного центру координації пошуку та звільнення полонених, незаконно позбавлених…
1 грудня 2022 року виповнилось 30 років Інтернет-домену .UA. Відзначати ювілей довелось за умов широкомасштабного нападу російської федерації на Україну, який торкнувся також і українського сегмента всесвітньої павутини. Про те, яке значення мала цифровізація України для забезпечення стійкості української держави та українського суспільства після широкомасштабного російського вторгнення, говоримо з адміністратором спонсорської організації та реєстру домену верхнього рівня .UA компанії «Хостмайстер» Дмитром Кохманюком.
— З якого моменту можна починати відлік історії цифрової України у мережі Інтернет? 1 грудня 1992 року — це загальноприйнята дата створення домену .UA?
— Домен .UA існував ще до 1992 року, вже в останній рік срср, коли його виділили Україні як код країни. Насправді Україна повинна була б мати код .UK, але британці забронювали його за собою для позначення United Kingdom, і тому відповідальна за стандарти організація встановила Україні інший код. Тож ще існував радянський союз, а домен .UA вже фактично використовувався як скорочення, хоч і не був ще під’єднаний до загальної мережі Інтернет. Заснуванням же домену .UA ми вважаємо дату, коли відбулось під’єднання до єдиної бази країн — 1 грудня 1992 року. Можна сказати, що це — день незалежності України в Інтернеті. Саме тоді домен .UA визнали на міжнародному рівні.
читайте також:
— Як далі розвивалась цифрова Україна в мережі Інтернет? Які етапи історії на шляху від 1991 року до сьогодення можна виділити?
— Перший етап можна назвати волонтерським. На ньому працівники доменного та інтернет-сектору були волонтерами або маленькими компаніями. В той час домени в Україні були безоплатними — для отримання домену достатньо було звернутись з відповідним проханням. Тривав цей етап приблизно до 2001 року — перше десятиліття існування домену .UA. Кількість сайтів тоді поступово зростала, але навряд чи перевищувала 100 тис.
Переважним чином тоді домени реєстрували навіть не так для створення сайтів, як для реєстрації e-mail. Вебсайти, звичайно, з’являлись вже у 1990 роки, але багато було доменів, на яких не було нічого, крім адрес електронної пошти. Це означало, що певна фірма, організація або установа створювала електронну адресу, на яку можна було отримувати листи. Робили так тому, що більшість людей не мала постійного доступу до Інтернету — існувала можливість під ’єднатись до Інтернету по телефонній лінії стаціонарного телефона, викачати або відправити електронні листи — і на тому все. Таким був початковий період розвитку Інтернет-технологій і початковий період розвитку доменних технологій, коли домен використовувався переважно як e-mail.
— І так тривало приблизно до 2001 року. Що обумовило початок нового етапу, яким він був?
— Приблизно від 2001 року почався комерційний період, який можна розділити на два етапи. Перший тривав ще приблизно десять років — до 2010 — 2011 років. Це був етап, коли бізнес переважно існував офлайн, а сайт був чимось додатковим до нього. Сайти в цей час створювали для того, щоб просувати щось фізичне. На сайті публікували телефон, на який треба було подзвонити — і вже телефоном домовитись про отримання послуги. Саме 2001 року було створено ТОВ Хостмайстер, який розпочав комерційну реєстрацію доменів в Україні.
Нарешті, приблизно 2011 року почався третій етап, який можна назвати е-business — тобто електронний бізнес у мережі Інтернет. Відтоді домени почали мати критичне значення, вони стали адресами сайтів — такою собі віртуальною нерухомістю онлайн. Домен і став бізнесом, який почав існувати насамперед в Інтернеті. Основною функцією Інтернету стало забезпечення доступу до певної послуги.
Це, до речі, разом з подальшим розвитком технологій та зростанням доступності Інтернету стало важливою передумовою для створення того, що можна назвати цифровою державою або державою у смартфоні. Існує, наприклад, сайт Дії, який надає послуги онлайн, для їхнього отримання не потрібно нікуди звертатися, крім сайту в мережі.
Отже, цей третій етап можна назвати етапом віртуалізації українського бізнесу, інтернетизації українців і, зрештою, також і цифровізації української держави. Таким чином спочатку домени створювали переважно для користування електронною поштою, на другому етапі вони перетворились на спосіб привести клієнтів до бізнесу офлайн, і на третьому етапі домени стали головним осердям бізнесу. Спочатку був телефон і до нього e-mail, потім був офіс і до нього вебсайт, а від 2010 років сайт став головним, й уже до нього додається e-mail, телефон і офіс.
— І ось саме на цьому третьому етапі критично важливим стало також представництво держави в Інтернеті — те, що в нас називають «державою у смартфоні»?
— Саме так. Щобільше — країни, які є членами ЄС, з огляду на надання послуг онлайн як у державній, так і в комерційній сфері суттєво, подекуди кардинально відстають від України. Та українці, які вперше виїхали за кордон до Європи, рятуючись від бойових дій, мали змогу в цьому переконатись. В європейців, наприклад, зазвичай немає цієї послуги, щоб повідомлення про банківські операції надходили смс, а в нас це є не лише в смс, але й багатьох месенджерах, якими ми звично користуємось.
Державні послуги онлайн, зручний інтернет-банкінг, навчання онлайн є звичними в Україні, натомість у кранах ЄС цього або майже немає, або воно розвинене і поширене суттєво менше. А якщо держава не має власного додатка на телефоні, власного порталу надання послуг — ця держава в сучасному світі не є зручною, не є комфортною.
До речі, ця всебічна цифровізація України дуже допомогла українцям адаптуватись до життя після нападу росії 24 лютого минуло року. Тобто можна сказати, що саме цифровізація України стала однією з основ життєспроможності країни за екстремальних умов. Вона дала змогу отримати послуги як бізнесу, так і держави де завгодно — на вулиці, в підвалі, у бомбосховищі. Під час війни отримання державних послуг онлайн стало для українців критично важливим для виживання. І те, що не лише бізнес в Україні, але й українська держава підготувалась до цього завчасно — це велике досягнення.
— А коли саме держава почала цікавитись Інтернетом з метою цифровізації державних послуг?
— Можна сказати, що інтенсивно цей процес пішов з поширенням технології 3G і появою доступних смартфонів у загальному користуванні, коли Інтернет в Україні став масовим загальнодоступним явищем. Це сталось приблизно у 2014-2015 роках. Саме тоді інтернет у кишені перестав бути розкішшю, і держава доволі швидко на це відреагувала. Створення у вересні 2019 року Міністерства цифрової трансформації України стало відповіддю на цифровізацію життя країни, яка вже відбулась до того. Водночас воно здійснило багато заходів, які продовжили і прискорили цифрову трансформацію України. І це означає, що наша країна рухалась і продовжує рухатись у правильному напрямку — до дедалі глибшої диджиталізації держави.
— Коли на присутність української держави в цифровому просторі почала реагувати російська федерація? Я маю на увазі, коли почали відбуватись російські атаки на українські сайти, портали, сервіси?
— Мені здається, такі спроби були завжди. Можливо, ми просто не завжди їх бачили, бо в багатьох випадках вони просто не досягали своєї мети і лишались непоміченими. Наприклад, у компанії «Хостмайстер», яка реєструє домени верхнього рівня .UA, ми відстежили такі спроби з початку лютого 2022 року, коли були атаковані сервери органів державної влади домену gov.ua. Це були атаки — запити з великої кількості комп’ютерів, метою яких було унеможливити нормальну роботу сайтів за рахунок перевантаження трафіку. Це не давало змогу відпрацьовувати легітимні корисні запити користувачів й унеможливлювало нормальну роботу сервісів. Також DDoS-атаки на той час, поки вони тривають, заважають оновленню системи. Нічого шкідливішого за це вони зробити неспроможні.
— Скільки тривали ці атаки напередодні й на початку широкомасштабного російського вторгнення? Чи відбулась якась особлива атака 24 лютого?
— Атаки тривали хвилями приблизно з початку лютого до середини березня, а потім їхня інтенсивність раптово зменшилась. Причому саме 24 лютого ми не помітили якогось особливого посилення — рівень атак того дня був приблизно такий самий, як і з початку лютого. Підключення захисту насправді вирішило більшість проблем нівелювання шкідливого впливу атак зловмисників — більшість із них ми просто перестали помічати.
— Можна сказати, що після середини березня росіяни відмовились від атак через те, що не змогли досягти бажаного для себе результату?
— Так. Я думаю, що в росії в той час просто закінчився бюджет на ці атаки — вони планували захопити Київ за три дні. А коли не вийшло вже і за три тижні, то кошти, передбачені на DDoS-атаки, просто вичерпались. Мені здається, що росія як держава не вміє працювати системно і на довгу перспективу, і ця їхня особливість також зіграла на нашу користь. Коли в росіян щось іде не так, то вони не вчаться на власних помилках і продовжують повторювати те саме і, звичайно ж, із таким самим результатом.
— Під час конференції доменної індустрії UADOM на початку грудня 2022 року директор організації Packet Clearing House Білл Вудкок наголосив, що Україна належить до 25 найбільш розвинених країн світу, які використовують найдосконаліші технології захисту. Могли б ви розповісти детальніше, хто і як боронить український Інтернет.
— Білл Вудкок — один із найкращих фахівців у сфері технологій захисту у мережі Інтернет. І його слова аж ніяк не є жодним перебільшенням — Україна є розвиненою технологічно країною з великим IT-експортом і висококваліфікованими фахівцями. Ми спроможні забезпечувати і забезпечуємо не лише впровадження та функціонування передових технологій, але і їхню розробку, тому наші технології захисту справді серед найдосконаліших у світі.
— Отже, Європі й світу є чого повчитись в України у цифровій сфері?
— Поза будь-яким сумнівом. Україна має великі перспективи у сфері диджиталізації — ми є країною, де практично кожен громадянин і громадянка, кожна компанія і державна структура мають онлайн-присутність і вміють якісно нею користуватись. Україна є однією з найбільш цифровізованих країн у світі.
— Наостанок хочу спитати про перспективи — яким, на Ваш погляд, буде четвертий етап цифровізації України?
— Думаю, четвертим етапом стане глобалізація цифрової присутності України у світі. Ми станемо не просто якоюсь однією з країн Європи — для когось десь біля росії чи біля Польщі — наша країна перетвориться на першу кіберкраїну, яка має світову онлайн-присутність. Будь-який українець незалежно від місця перебування у світі буде відчувати не просто ментальну приналежність, але і практичну причетність до своєї країни, власної держави завдяки тому, що Україна буде перебувати разом із ним у цифровому просторі. Це буде перша онлайн-країна з онлайн-послугами, онлайн-ресурсами, онлайн-безпекою для кожного українця. Це буде електронна Україна — Е-Україна — яка існуватиме в усьому світі. Європа і світ уже вчаться у нас використовувати Інтернет-технології у повсякденному житті. Закріпитись у статусі глобального гравця у цій сфері — важливе завдання для України на майбутнє.
