На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Про це йдеться у законопроєкті № 5344, переданому на розгляд до Верховної Ради. Як розповіла в ефірі національного телемарафону міністр соціальної політики України Оксана Жолнович, зміни спрямовані на підтримку і працівників з інвалідністю, і роботодавців, які їх наймають.
— Сьогодні передбачається квота для працевлаштування людей з інвалідністю, як правило, тільки у приватному бізнесі. Тому що державні підприємства і установи мали б працевлаштовувати людей з інвалідністю, але не мають такого обов’язку. Натомість, якщо приватний сектор не працевлаштовує людей з інвалідністю, то вони сплачують раз на рік так звану адміністративно-господарську санкцію. Є багато випадків, як обходять цю санкцію. Деякі роботодавці бояться працевлаштовувати людей з інвалідністю, або не знають, як це робити, тому що немає системного супроводу для того, щоб таку людину працевлаштувати і допомогти роботодавцю адаптувати її у колективі, — зазначила вона.
За словами міністра соцполітики, законопроєкт передбачає відмову від практики санкцій і пропонує роботодавцю три варіанти:
— або платити безумовний цільовий внесок на підтримку працевлаштування людей з інвалідністю;
— або власне працевлаштовувати людей з інвалідністю;
— або здійснювати закупівлю продукції у соціальних підприємств, які працевлаштували 50% і більше людей з інвалідністю.
Отже, після внесення цих змін вдасться накопичувати ресурс і розширити підтримку саме соціальних підприємств. Адже вже зараз існує багато підприємств, які наймають людей з інвалідністю, але відповідно до чинного законодавства, не можуть отримати жодної допомоги від держави.
— За законом нині допомогу може отримати тільки підприємство, засновником якого є громадська організація, а таких практично немає. Це обмеження тепер знімається: з ухваленням закону будь-який роботодавець, який працевлаштує 50% свого штату і більше людей з інвалідністю, може розраховувати на підтримку, пільги, а також — на соціальний супровід. Тобто спеціально підготовлені фахівці допоможуть людині адаптуватися на роботі, розкажуть в колективі, які є особливості працевлаштування певного працівника з інвалідністю, як з ним поводитися, які є нюанси, — зазначила Оксана Жолнович.
Соціальний супровід — це послуги, які держава буде закуповувати у громадських організацій, спеціальних надавачів соціальних послуг, приватних агентств зайнятості. Держава формує під це спеціальний фонд коштів, які спрямує виключно на підтримку такого працевлаштування. Під це розроблено відповідний стандарт — яким має бути соціальний супровід, його критерії, які мають бути освітні компетенції людей, що надають такі послуги. Крім того, це розвиток бізнесу, адже чимало людей зможуть також працювати, допомагаючи людям з інвалідністю знаходити роботу.
Водночас законопроєкт передбачає можливість працевлаштування для всіх осіб з інвалідністю, які прагнуть працювати, йдеться про коректний підбір робочого місця.
— Якщо йдеться про порушення опорно-рухового апарату, кінцівок, це можуть бути інтелектуальні професії, зокрема в сфері ІТ. Якщо йдеться про ментальні порушення — вже зараз існують соціальні пекарні, інші можливо робітничі професії, які дозволяють відточити свої навички і заробляти на життя, — розповіла Оксана Жолнович.
На сьогодні рівень працевлаштування осіб з інвалідністю є досить низьким: у 2021 році були працевлаштованими лише близько 17% осіб з інвалідністю. А через збройну агресію російської федерації проблема буде лише загострюватися, оскільки кількість осіб з інвалідністю зростатиме, а завданням держави повинно бути не лише надання соціальних виплат і послуг, але й максимально можливе сприяння їхній економічній самостійності. Тому Україна має розвивати інклюзивний ринок праці для підвищення рівня працевлаштування осіб з інвалідністю, а для цього необхідні зміни у законах щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю.
