Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
Перший мирний договір Великої війни — саме так у світовій історіографії заведено називати Першу світову війну 1914-1918 років — було укладено 9 лютого 1918 року між Українською Народною Республікою з одного боку та державами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією — з другого. 14 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради українському уряду надали право укласти «доповнюючу конвенцію з Німеччиною в справі воєнної допомоги Україні в боротьбі з більшовиками». Це дозволило УНР відстояти власну незалежність у війні проти більшовицької росії.
Про значення укладання Берестейського миру в українській та європейській історії говоримо з істориком і телеведучим Ростиславом Мартинюком.
— Як визрівала ідея замирення України з державами Четверного союзу? Чому це було важливо?
— Масштаби Першої світової війни всім добре відомі — з 1914 по 1918 роки велися кровопролитні бої, втрати були мільйонними з усіх боків. Європа не знала до того таких масштабів руїни й озлобленості. Саме в цьому вирі світової війни визріла й народилась українська революція. Україна мала в цей час подвійне завдання: по-перше, створити модерну українську державу, по-друге — вийти з війни, фронт якої проходив безпосередньо по українській території. Можна сказати, що з цими завданнями український уряд впорався блискуче.
Слід згадати, що дипломатичні делегації від Української Народної Республіки були сформовані як до країн Антанти, так і до країн Четверного союзу. З країнами Антанти переговори проводились кулуарно на території Румунії. З країнами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією — переговори тривали в Бересті. Оскільки негайних військово-політичних результатів можна бути досягнути насамперед у переговорах з Четверним союзом, то український уряд направив делегацію з відповідними інструкціями у січні 1918 року до Берестя.
Відбувалось це за умов відкритої війни між більшовицькою росією та УНР, яка почалась уже з другої половини грудня 1917 року, після того, як раднарком на чолі з владіміром ульяновим-лєніним висунув Центральній Раді неможливі до виконання ультимативні вимоги. Внаслідок цього у січні 1918 року, коли тривали переговори в Бересті, Україна була змушена воювати на два фронти. Західним фронтом був фронт Першої світової війни, успадкований від російської імперії, східним — фронт відбиття агресії з боку більшовицької росії. На цьому фронті відбувались відомі бої вздовж залізниць, які вели в серце України — Київ.
— Чи можна сказати, що війна з більшовицькою росією точилась не лише на полі бою, а й у дипломатичній сфері, бо на переговорах у Бересті була також делегація раднаркому на чолі з левом троцьким? Як росія реагувала на діяльність української делегації під час переговорів з Четверним союзом?
— Насправді російська делегація включилась у переговори в Бересті ще раніше за українську. Вона намагалась усіляко нівелювати намагання української делегації брати участь у переговорах як самостійної сторони. Безпосередньо у січні 1918 року, коли тривала активна фаза переговорів з Четверним союзом, російська делегація намагалась протягнути до участі в процесі представників так званої совєцької Української Народної Республіки — фейкового, підконтрольного більшовицькому петрограду утворення, створеного в Харкові. У складі російської більшовицької делегації було сформовано таку собі українську радянську підделегацію, яка діяла, по суті, в інтересах петроградського уряду. Однак під час визначення повноважень делегацій на зустрічах у Бересті вольовим рішенням німецької делегації вирішили не звертати уваги на аспірації троцького і мєдвєдєва, який представляв харківський уряд, замістити делегацію УНР.
— Наскільки кваліфікованою й ефективною була делегація УНР у Бересті?
— З українського боку була сформована дуже фахова, кваліфікована й, можна навіть сказати, в хорошому сенсі агресивна делегація, яка вміла постояти за українські інтереси, представити їх практично. У складі української делегації був, наприклад, Микола Левицький — блискучий фінансист, який став засновником нової банківської системи УНР. Водночас українські дипломати могли дати відповіді на запитання, які цікавили представників Четверного союзу.
Німеччину й Австро-Угорщину в той час найбільше цікавило харчове питання, оскільки в цих країнах назріла продовольча криза. Відповідно, німці й австрійці розуміли, що мають справу не просто з представниками справжньої української держави — тими, хто представляє українську націю, українські традиції, український суверенітет — а й з фаховими особами, з якими можна було безпосередньо в Бересті обговорити всі питання, які цікавили майбутніх союзників.
— Отже, в укладанні мирного договору в Бересті були зацікавлена всі сторони — і делегація УНР, і дипломати Четверного союзу. Тобто саме через це для переговорів було обрано саме Четверний союз, а не, скажімо, країни Антанти?
— Насправді УНР шукала контактів з країнами Антанти, прагнучи налагодити дипломатичні відносини також і з ними. Однак за умов, коли більшовицька росія почала агресію проти України, потрібне було швидке рішення, і його могли забезпечити лише замирення з державами Четверного союзу. В ситуації, коли можна було взагалі втратити державу внаслідок агресії більшовицької росії, коли в Харкові існував фейковий підконтрольний петрограду буцімто український уряд, готовий замістити УНР у Києві — за таких обставин йти на якісь теоретичні обіцянки країн Антанти колись допомогти Україні було неможливо. З огляду на це ставку було зроблено саме на переговори в Бересті, де делегації УНР вдалося досягти першого визнання на міжнародному рівні державності після тривалого періоду бездержав’я за так званого довгого ХІХ століття.
Тож першим підсумком Першої світової війни стало утворення України. Варто нагадати, що в цей час ще не існувало визнаних на рівні великих держав ні Фінляндії, ні країн Балтії, ні Чехословаччини, ні Польщі. Україна стала найпершою незалежною державою, яка постала за результатами Великої війни. Було визначено її територіальні межі, визнано державні традиції, зафіксовано суб’єктність на міжнародному рівні.
— А як на Берестейський мирний договір відреагували країни Балтії, Фінляндія?
— Напередодні укладання Берестейської угоди Україна показала себе як лідер постімперського російського простору. Вона добре попрацювала в цьому плані ще 1917 року, провівши у Києві З’їзд народів російської імперії, під час якого були встановлені контакти з представниками всіх національних рухів народів, які претендували на державність. Це дуже допомогло українській дипломатії підготуватись за багатьма стратегічними напрямками, наприклад, за північним.
Зокрема УНР сприяла участі в переговорах білоруських представників, які перебували в Бересті як спостерігачі. Так само як спостерігачі були допущені представники Литви. Фінляндія — це окреме питання. Фіни прагнула самостійно визначати свій статус у прямих переговорах з Німеччиною. До новоутвореної Фінляндської монархії було призначено монарха в статусі регента з однієї з німецьких династій. Тобто там ішлося про двосторонні зв’язки з Німеччиною, через які потім вже можна було вийти на міжнародний рівень. Відповідно, Фінляндія не надіслала й не претендувала на те, щоб надсилати свою делегацію до Берестя.
У цілому ж слід зауважити, що роль України в той час перегукується із сучасними викликами. Так само як тоді Україна сприяла національним рухам народів колишньої російської імперії, так і перемога над російською федерацією в сучасній війні буде можлива лише за умови відновлення державних суверенітетів народів і держав, землі яких сьогодні окуповані або контролюються москвою. Це Ідель-Урал, Башкортостан, Татарстан, Карелія, Комі, країни Сибіру тощо. Можна стверджувати, що Берестейський мир продемонстрував Україну світу як лідера Східної Європи, і таким лідером вона має стати зараз.
— На той час західна частина українських земель перебувала у складі Австро-Угорщини. Як сприйняли мирну угоду українці західної частини українських земель?
— Мова йде про дві коронні землі — це Галичина і Лодомерія та Буковина. В принципі, на переговорах у Бересті українські дипломати поставили питання про долю українців в Австро-Угорській імперії. Про жодне порушення державного суверенітету чи територіальної цілісності Австро-Угорщини, звичайно, не йшлося. Однак по дорозі до Берестя українська делегація заїжджала до Львова, де зустрічалась з місцевими українськими громадсько-політичними діячами. Завдяки узгодженню вимог у Бересті вдалося добитись того, що Австро-Угорщина мала створити єдину коронну землю, яка об’єднала б усі українські землі, і надати їм широке самоуправління.
Звичайно, революції, які вибухнули під кінець Першої світової війни, ці плани перекреслили. Дія умов Берестейського миру по факту припинилась у листопаді – грудні того таки 1918 року. Це відкрило для українців заходу нашої країни змогу самостійно вирішувати долю власної державності, проголосивши створення Західноукраїнської Народної Республіки у листопаді 1918 року.
— Як би ви підсумували уроки Берестейського миру для сучасності?
— Україна стала несподіванкою для Європи початку ХХ століття як країна, державні прагнення якої не були широко представлені раніше ні в дипломатії, ні на політичному рівні в межах колишньої російської імперії. До певної міри можна сказати, що так само не було віри в державну зрілість української нації й напередодні широкомасштабного нападу російської федерації 2022 року. Всі ми пам’ятаємо гасло «Київ за три дні» і вагання країн Заходу, чи варто взагалі допомагати Україні боротись, якщо вона буцімто все одно неодмінно впаде. Україна стала несподіванкою тоді, Україна здивувала світ і нині.
Тому як один з уроків Берестейського миру я визначив би необхідність представляти інтереси, прагнення, амбіції України на міжнародному рівні максимально голосно, послідовно, формуючи через державні інституції та ЗМІ громадську думку про нашу державу як суб’єкта міжнародної політики з власними потребами й баченням порядку денного. Це дуже важливо з точки зору боротьби за себе — в уявленні світу ми повинні існувати, а не бути білою плямою. Світ не буде чекати третього разу, що ми будемо доводити своє право існувати на мапі Європи, на мапі світу.
Другий висновок щодо Берестейської угоди — треба завжди мати напоготові «план Б». Яким би гарним не видавався нам «план А», яким би він не був привабливим, гарантованим, переконливим — така держава, як Україна, найбільша країна Європи, повинна навіть зараз, маючи тотальну підтримку західного світу, пам’ятати, що покладатись потрібно насамперед на власні ресурси. Берестейський мир є дуже повчальним у цьому плані.
