Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Загула сирена. Усі прямують в укриття, а бойова обслуга переходить у повну бойову готовність. Так, часто їхні світанки починаються далеко не з кави… Всі діють чітко та злагоджено. Лунають перші доповіді командиру дивізіону. Інформація на моніторах не радує — потрібно готуватися до важкого протиповітряного бою. То хто ж ці, здавалося б звичайні, люди, які виконують таку колосальну роботу? Це наші воїни-зенітники. Ті, хто з перших днів широкомасштабного вторгнення став «живим залізним куполом» для України. Так, рашисти б’ють по нашій критичній інфраструктурі, що є причиною блекаутів, відключення електропостачання тощо, але все могло б бути значно гірше, якби не воїни-зенітники, завдяки яким переважна кількість ворожих повітряних цілей не долітає до місця призначення.
Серед тих, хто боронить українське небо, й командир зенітного ракетного підрозділу повітряного командування «Південь» майор Костянтин. З початку широкомасштабного російського вторгнення на рахунку підрозділу, яким він командує, вже 67 уражених повітряних цілей рф. Лише під час останнього масованого обстрілу 26 січня його підрозділ збив 10 ворожих ракет на півдні країни. І це далеко не перша «десяточка» мужніх зенітників.
— Наші обслуги встигли набути колосального досвіду. Люди максимально підготовлені й вмотивовані. А це дуже важливо, адже для успішного виконання завдання потрібна ще й психологічна готовність, — розповідає командир зенітного ракетного підрозділу Костянтин.
Офіцер родом із Миколаївщини. Для себе він обрав військовий шлях одразу після закінчення школи. Тоді вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на факультет зенітних ракетних військ. По випуску у 2011 році тоді ще молодий лейтенант потрапив на посаду начальника обслуги одного із зенітних ракетних дивізіонів С-200 повітряного командування «Південь». Служба давалася йому легко, живий розум та ініціативність дозволили Костянтину швидко рухатися кар’єрними сходами.
За час служби однією з найяскравіших сторінок для Костянтина стало виконання бойових завдань на сході нашої країни в складі зведеного загону Повітряних Сил «Дика качка». Там він перебував на посаді начальника розрахунку протитанкового гранатомета СПГ-9. За час своєї двомісячної ротації Костянтин разом з побратимами не лише утримував стратегічно важливий для України район, а й надавав допомогу побратимам з інших підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії та місцевим жителям. Як каже сам військовий, то був неоціненний досвід.
24 лютого 2022 року стало для офіцера ще одним черговим випробуванням характеру та професіоналізму. Тоді він виконуючи обов’язки командира підрозділу мусив ухвалювати рішення і налагоджувати роботу так, щоб вберегти особовий склад і техніку. Він з цим блискуче впорався. Завдяки таким, як Костянтин, його підрозділу вдалося не тільки вистояти у перші дні російської агресії, а й забезпечити всі умови, щоб якісно і систематично «кошмарити» повітряні цілі ворога.
— Ставши командиром зенітного ракетного підрозділу у вересні, одразу зрозумів, що треба бути гарним менеджером, який повинен вміти все, — усміхаючись, розповідає офіцер. — Головне — це налагодити службу в підрозділі так, щоб всі були одним цілим, відчували себе єдиним механізмом, бо за тими сухими цифрами у звітах, величезна робота кожного, без будь-яких виключень.
Хоча ворог намагається час від часу дошкуляти нашим воїнам-зенітникам, ті, своєю чергою, вже добре навчені.
— Ми щоденно набуваємо досвіду і вже були не раз «обстріляні». Тому вміємо контролювати ситуацію та залишатися пильними за будь-яких обставин. Звісно, ворог намагається регулярно по нас працювати, але, на щастя, їм це погано вдається, — говорить офіцер.
Найбільшою мотивацією для командира є те, що завдяки його роботі ворожі ракети не досягають своїх цілей. А ще мрія якнайшвидше повернутися до своєї коханої дружини та 4-річної донечки, яку він здійснить лише після перемоги.
