Про ці кіноновинки в інтерв’ю АрміяInform розповів їх продюсер, полковник запасу Олександр Дріз. – Почнемо з найближчої дати – 6…
Війна триває, однак частина захисників з різних обставин повертаються до цивільного життя. Вони переживають специфічні психологічні реакції і потребують періоду адаптації до мирного життя. У який момент учасник бойових дій повинен зрозуміти, що йому потрібна підтримка фахівця, і звернутися по допомогу?
Про це та багато іншого у прямому ефірі розповіла експертка проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни», директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України, лікарка-невролог вищої категорії Ксенія Возніцина.
— Чому кожен воїн має дбати про своє психічне здоров’я?
— Наша команда повсякчас думає про те, як додати ресурсів суспільству, щоб воно могло гідно прийняти людей, які повертаються з війни, бо від цього залежатиме швидкість їхнього повернення до цивільного життя. Це один із чинників, які запобігають розвитку психічних і навіть психіатричних розладів — те, як тебе зустріли, в яке середовище ти потрапив і як зможеш там жити. Я б назвала два аспекти: що має робити сам ветеран і що має робити суспільство. Психічне здоров’я — основа здоров’я людини в цілому. Якщо говорити про здоров’я людини, як про яблуко, то психічне здоров’я буде не частинкою, а серцевинкою. На нього нанизуються всі фізичні активності. Дбати про психічне здоров’я надважливо, тим більше, що війна — найбільш травматична подія в історії людства, і те, що зараз переживають наші військовослужбовці, відбивається на психіці і фізичному стані.
— Які психічні реакції переживає людина, що повернулася з району бойових дій?
— Це комплекс переживань. По-перше, це змушує людину жити за правилами війни, і якщо там, на війні, вони ефективні, то зовсім не працюють у цивільному житті. А ці правила настільки закарбовуються у стиль поведінки, що досить важко переключитися одразу. Перший місяць зазвичай надскладний. До таких правил належать: швидке прийняття рішень, надмірна пересторога, очікування несподіваних подій, сканування простору, нетерпимість до гучних звуків, яскравого світла, нетерпимість до напівтонів, світ бачиться чорно-білим, немає половинчатих рішень, гіперчутливість до несправедливості, до подвійних стандартів, гнівливість щодо таких явищ. У цивільному житті ці правила заважають. Багато індивідуальних моментів, залежить від того, чи є родина в такого ветерана, чи родина розуміється на таких проблемах і зацікавлена допомагати, чи вона чекає людину, яку знала раніше, і не розвивається, щоб прийняти воїна додому. Чи є паралельно фізичні захворювання, поранення або невидимі наслідки вибухових хвиль, які часто дають розлогі фізичні негаразди: метеочутливість, нестабільність артеріального тиску, вегетативні розлади. Різні чинники, які заважають людині виконувати звичайні побутові речі, як це було раніше.
Для захисника — ніколи не слід забувати, що ти воїн, але в нових реаліях життя ти ветеран або ветеранка з унікальним досвідом, який робить тебе більш ефективним у деяких речах і корисним суспільству. Важливо знайти сенс у новому житті, що ти тепер можеш більше дбати про родину або піклуватися про своїх на фронті, або долучитися до волонтерської діяльності. Слід подбати про свій фізичний стан, відчуваючи фізичні негаразди, не треба відкладати похід до сімейного лікаря. Ми підготували методичні рекомендації з Жіночим ветеранським рухом для сімейних лікарів щодо того, як правильно обстежити ветерана чи ветеранку. Це дуже допоможе на первинній ланці, буде гарний контакт, не варто цим нехтувати. Не забувайте про навички самопіклування, дбайте про свій сон, відпочинок, оточуйте себе людьми, яким довіряєте, з ким комфортно. Спробуйте знайти групи підтримки, вони є в кожному місті, долучайтеся до них. Цих аспектів багато, але вони залежать від того, в якому ви середовищі опинилися.
Близьким людям, які поруч, — важливо набратися терпіння, адаптація триватиме певний час, це залежить від людини, від ступеня травматичного досвіду. Більшість ветеранів потребуватимуть співчутливої підтримки. Не намагайтеся повернути ветерана до тих обов’язків, які він раніше виконував, багато дружин цим нехтують. Поступово залучайте людину до побутової рутини. Не знецінюйте його досвід, якщо ветеран сам не орієнтується, знайдіть для нього групу підтримки, порадьте звернутися до сімейного лікаря або разом пошукайте психолога, психотерапевта.
— Як довго триває адаптація після бойових дій у військовослужбовців?
— Це дуже індивідуально і залежить від терміну перебування в районі бойових дій. Ми знаємо, що це може бути і шість, і дев’ять місяців. Фізичне виснаження бійців ускладнює їхній психологічний стан, а психологічний стан впливає на фізичне здоров’я, загострюються хронічні захворювання. Це коло треба розірвати. Вік дуже впливає, у старших людей більше хвороб. Підтримуюче середовище особливо важливе для терміну адаптації — чи повернулася людина до професійних обов’язків, чи зовсім не може вписатись у свою попередню професію. Якщо людина закрилася вдома, перебуває в ізольованому просторі, тим важче їй знову набути соціалізації. Це багатовекторний процес, коли мине процес адаптації.
— Військовослужбовці повертаються з відчуттям свого особливого статусу, а натомість стикаються з байдужістю…
— Це мій біль. Захисники, з якими ми працюємо з 2014 року, пережили найстрашніші події, це не природна катастрофа, це люди вчиняють проти людей, війна надзвичайно травматичний досвід. У нас в душі в усіх має бути беззаперечна повага до наших захисників, які повертаються з війни. При всіх їхніх особливостях, і характеру, і здоров’я, ці люди зробили все, щоб ми могли говорити, лікувати, вчити дітей. Часто людям хочеться якось виразити вдячність, побачивши військовослужбовця, але якось ніяково. Наберіться сили, скажіть «дякую за службу!», усміхніться, пропустіть перед собою в черзі. Я це роблю автоматично. Країна має допомогти людям, потрібна соціальна реклама про героїчний внесок захисників у нашу свободу. Часто людям важко це збагнути, держава має це донести до них. Це б дуже допомогло ветеранам.
— Чи всі ветерани потребують психологічної реабілітації?
— Звісно, не всі, це такий міф, потребуватимуть в різних ступенях, комусь знадобиться тривала психологічна чи навіть психіатрична терапія, комусь достатньо буде однієї-двох зустрічей із психологом, щоб розставити все на полички, дати розуміння нової ситуації, комусь підійдуть групи підтримки і періодичне спілкування з побратимами. Не у всіх розвивається ПТСР, це складний діагноз, це теж міф. Ветерани більше потребуватимуть саме психосоціальної допомоги, вона не включає суто психологічну підтримку, а можливість здобути нову професію, перепрофілюватися, юридичні питання вирішити. Такої психосоціальної підтримки потребуватимуть практично всі люди, які повертаються з війни, але підкреслю — це не фахова психологічна допомога.
— Як мають поводитися родичі військовослужбовця, який приїздить на ротацію?
— Підтримка може стосуватися базових потреб людини: дати добре виспатись, забезпечити гарне домашнє харчування, подбати, щоб не було сильних звукових навантажень, яскравого світла, не намагатися одразу включити людину в її побутові справи і запрошувати гостей. Побудьте в тихому сімейному середовищі. На війні люди виснажуються не тільки психологічно, а перш за все фізично. Можливість повноцінно відпочити надважлива. Стежте за сном, якщо близька людина не спить, маєте подбати про неї: попросити не пити кави у другій половині дня, спробувати прогулятися перед сном, подбайте, щоб місце для сну було темним, прохолодним. Сон, харчування і відпочинок — ключові моменти для відновлення військовослужбовця. Якщо ви помітили специфічні прояви, скажімо, страшну роздратованість, тривожність, агресивну поведінку, спробуйте обережно поговорити про це, не ставте багато запитань, не вимагайте відповіді, просто дайте зрозуміти, що ви поряд і готові слухати, коли він буде готовий. Дайте зрозуміти, що ви входите в його стан. Не говоріть, що ви все знаєте і розумієте, що час лікує. Небажання говорити може бути пов’язане з униканням спогадів, тож не наполягайте.
— Де можна отримати психологічну допомогу?
— Почнемо з громадських ветеранських організацій, з якими ми працюємо давно: це організація «Вільний вибір», тут з ветеранами безкоштовно працюють психотерапевти і психологи; Veteran Hub — з групами підтримки і психологами. Наш «Центр психічного здоров’я та реабілітації» — для стаціонарного лікування складних випадків, коли є і фізичні негаразди. Національна психологічна асоціація має телефон гарячої лінії і багато кваліфікованих фахівців, вони можуть провести первинну консультацію, а далі ви можете визначитись, чи потрібна подальша допомога. Так само гарячу лінію психологічної кризової підтримки має Український ветеранський фонд, крім консультації, вони надають і тривалий психологічний супровід.
— Багато військовослужбовців повертаються з інвалідністю, з погіршенням якості життя, як рідним підтримати і мотивувати їх без жалю?
— Пам’ятайте, що людина з інвалідністю насамперед вижила на війні. Дайте можливість долучитися до соціальної активності, навіть у новій для нього сфері, пропонуйте. Посттравматичне зростання може проявлятися новими здібностями, вірою в себе, бажанням робити щось нове. Завдання родини — всіляко знайти ці шляхи, зараз є чимало проєктів з перенавчання, зокрема Благодійний фонд «МАЙНДІ» навчає робототехніці, ІТ-спеціальностям. Соціалізація буде доречна і важлива.
— Чи є універсальні правила, прості справи для тих, хто повертається?
— Знаєте, добре, коли є родина, яка підтримає, на яку можна спиратися в адаптації. А от коли ти один, що робити? Знайдіть групи підтримки, спирайтесь на побратимів, іноді навіть корисно піти у тривалий похід, не занурюватися одразу в цивільне життя, а зробити для себе перехідний період. І спробуйте знайти для себе комфортне місце.
— Як знайти «золоту середину» між тотальним жалем та надмірною терпимістю до ветерана?
— Ваша обізнаність у цій темі. Як проявляються наслідки після контузії, полону, ПТСР, вам буде легше орієнтуватися в його психологічних проявах. Чи це хворобливий прояв, чи людина хоче уваги. Тут не порадиш, як знайти баланс, ви можете це зробити за рахунок власної інформованості й усвідомленості процесів. До речі, ми наразі перевидаємо довідник «Невидимі наслідки війни», створений ще у 2020 році. Ми його дещо скорегували, бо війна змінилася і час змінився. Буде електронна і друкована версії — для широкого кола фахівців, тут можна знайти всі відповіді щодо таких ситуацій: ПТСР, родина діти, полон, контузія тощо. Нам усім слід готуватися до повернення наших захисників, це видання стане у пригоді кожному.
Проєкт «Психосоціальна підтримка під час війни» реалізується у співпраці з Ізраїльським форумом міжнародної гуманітарної допомоги IsraAID у межах Національної програми ментального здоров’я, створення якої ініціювала перша леді Олена Зеленська.
Підготувала Леся Медведенко
