Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
Багатьом людям за межами України складно зрозуміти причини війни між Україною й росією, адже обидва народи мають схожі мови, одну православну віру, начебто спільний культурний простір… Насправді це не зовсім так. Адже росія — це континентальна імперія, яка впродовж кількох століть свого існування трансформувалася з монархії в тоталітарну олігархічну автократію. Вона досі має у своєму складі силоміць підкорені в минулі часи народи й дуже неадекватно й агресивно реагує на спроби позбавитися впливу імперського центру.
Українці є народом з дуже давньою історією та традиціями, який незмінно мешкає на обох берегах річки Дніпро в Європі щонайменше 8000 років. Давні українці належать до індоєвропейців і в різних часах і джерелах відомі як трипільці, арійці, скіфи, сармати, кіммерійці, венеди, слов’яни, анти, склавіни, волиняни, деревляни, поляни, білі хорвати, уличі, тиверці, хозари, русичі та інші. Звісно, давні племена можна досить умовно ототожнювати із сучасними українцями, проте всі вони взяли участь у процесі етнічного формування українського народу.
Державне утворення з центром у Києві відоме вже із середини першого тисячоліття від Різдва Христового і в ІХ столітті стало центром могутньої східноєвропейської держави під назвою Русь. Один із перших правителів цієї держави — князь Святослав Хоробрий — підкорив своїй владі племена, що мешкали за кількасот кілометрів на північний схід від Києва та змусив їх платити данину.
У ХІІ столітті Русь поступово перетворилася на державу з багатьма центрами, пов’язаними спільними релігійними та культурними традиціями, династичними узами. Центри ці були значною мірою самостійними й часто ворогували між собою. Проте головним містом залишався Київ, правитель якого мав право називатися «старшим» у династії. Також Київ був постійною резиденцією митрополита, залишаючись столицею всіх руських князівств.
Північно-східна Русь відокремилася від Києва в 1125 році, згідно зі спадковим правом сина київського князя Володимира Мономаха Юрія, та згодом організувала кілька спустошливих військових походів на столицю.
У 1240 році Київ потрапив в ординську залежність, з якої остаточно зміг визволитися через 122 роки завдяки великому литовському князю Ольгерду. москва ж залишалася у складі Золотої Орди до 1480 року, після чого перейшла у васальну залежність до Кримського ханства, якому сплачувала данину до 1700 року.
З кінця XV до середини XVII століття Московія десять разів воювала з польсько-литовсько-руською державою за право володіти Києвом і носити титул «великого князя Київського», але жодного разу силою зброї не змогла його захопити.
Варто зазначити, що саме Київське князівство було ліквідоване в 1471 році та згодом потрапило в політико-економічну залежність від Польщі. Відтоді в історії українських земель розпочинається період бездержавності та водночас визвольної боротьби, що одразу ж поставила за мету відновлення незалежності Русі.
Тоді головною військовою силою, яка репрезентувала місцеве українське населення, стає козацтво. Гетьманові козаків Петру Сагайдачному в 1620 році вдається повернути Києву статус резиденції православного митрополита. А гетьман Богдан Хмельницький у 1648-му зумів відновити незалежність держави з центром у Києві. Тепер вона називалася державою Війська Запорозького або Україною (вперше в літописі назву «Україна» в значенні «край, земля, країна» вжито в 1187 році). У грудні 1648 року Єрусалимський патріарх Паїсій титулував гетьмана Богдана Хмельницького «князем Русі», провівши коронаційну процедуру. Очільник Війська Запорозького був визнаний європейськими та азійськими монархами як васально залежний володар, що мав право на іменування титулом дукс (князь). Усі гетьмани-наступники Хмельницького зберігали цей титул як князі Русі-України.
Шукаючи військової допомоги в утвердженні незалежності Русі-України, Богдан Хмельницький уклав угоду з московським царством, яке використало її як привід захопити нарешті українські землі. Внаслідок чотирьох українсько-московських воєн, що відбулися після смерті засновника козацької держави, московії вдалося утвердити свою владу в Києві та підпорядкувати собі частину козаків разом із їхніми землями.
1721 року московська держава була проголошена «всеросійською імперією». При цьому вона запозичила грецький варіант назви Русі, тобто України. Перший російський імператор петро І продовжував проводити політику своїх попередників, спрямовану на гноблення та асиміляцію поневолених народів, зокрема й українців. І весь час вимушеного перебування у складі російської імперії відбувалися повстання, спрямовані на протидію тиранії.
Імперії створювалися не за один рік, не за один рік вони, на жаль, і розпадаються. Процес розпаду Римської імперії, наприклад, тривав 80 років. російська імперія припинила формальне існування під час Першої світової війни, проте змогла переродитися в «імперію радянську» — срср, яка, своєю чергою, у 1991 році перейменувалася в російську федерацію, що за суттю продовжує бути тією ж дикою середньовічною московією.
Україна здобула державну незалежність і міжнародне визнання в 1918 році, перемігши більшовиків у першій радянсько-українській війні, що тривала сім місяців. Проте вже наступного року росіяни розпочали другу війну проти України, за результатами якої їм вдалося поставити в Україні лояльну до себе радянську владу, що увійшла в новий «союз» із росією, який тривав 70 років. Він «запам’ятався» українцям масовими репресіями, голодоморами та війнами. А також постійним спротивом — у степах, лісах, горах і тюрмах.
Апетити імперій невгамовні, а коли йдеться про намагання повернути «у свою орбіту» колишні колонії, вони стають у рази затятішими. Намагаючись повернути землі, втрачені під час Першої світової війни, радянська росія підписала в 1939 році таємну угоду з гітлерівською Німеччиною про розподіл «сфер впливу» в Північній та Східній Європі. Зазначені в цьому документі території в подальшому були швидко захоплені відповідно Третім Рейхом та радянським союзом. Але наступні події дозволили державі, що була не менше, ніж Німеччина, винна в розв’язанні Другої світової війни, стати однією з її переможців. Це трохи сповільнило неминучий процес розпаду росії, але він продовжився в 1991-му, коли Україні та іншим «радянським республікам» вдалося відновити раніше втрачену незалежність.
Але росія, мріючи зберегти свій вплив у Європі та Азії, спровокувала війни в Нагірному Карабасі (Азербайджан), Придністров’ї (Молдова), Ічкерії, Грузії (Абхазія й Південна Осетія), активно втручалася в ситуацію на Балканах, у Таджикистані та Сирії. У 2014 році окупувала український півострів Крим та окремі райони Донецької і Луганської областей, а 24 лютого 2022 року розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну з кількох напрямків.
Нині, коли велика війна триває вже майже рік, Україна надзвичайно швидко позбавляється імперського спадку й, як ніколи дотепер, близька до остаточної перемоги над своїм одвічним ворогом із загарбницькими амбіціями — московською-російською-радянською імперією — «тюрмою народів», для якої життя тисяч людей, усі здобутки цивілізації не варті нічого. Вона мріє лише про світове панування.
петро І у 1710 році мріяв захопити Стамбул і проголосити себе Патріархом Константинопольським, радянські диктатори часів Холодної війни хотіли перемогти США, а владімір путін вирішив об’єднати їхні наративи та відродити дуту велич імперії. Але українська армія та український народ за рік відчайдушного, всенародного спротиву продемонстрували всьому світові, що російські погрози, їхня зброя та тисячі солдатів розбиваються на друзки, коли їм протистоять гідність, свобода, справедливість і право кожного народу на власний цивілізаційний вибір.
