Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
За час російсько-української війни морські авіатори виконали чимало бойових вильотів. На їхньому рахунку сотні одиниць розгромленої ворожої військової техніки та безліч знищених окупантів. Спільно з іншими підрозділами вони брали участь у різноманітних воєнних операціях, зокрема щодо звільнення тимчасово окупованих населених пунктів на півдні нашої країни. Про те, як військовим льотчикам вдалося зупинити ворога в перші дні широкомасштабного вторгнення, а також, що таке по-справжньому ювелірна робота в повітрі, кореспондентові АрміяInform розповів командир вертолітної ескадрильї ВМС ЗС України Віктор.
— 23 лютого ми були на чергуванні, виконували звичайну льотну зміну, яка закінчилася опівночі. Пішли відпочивати, але ненадовго. Вже через 4 години розпочалося широкомасштабне вторгнення рф в Україну. Ворог завдав ракетно-бомбових ударів по території нашого аеродрому. Ми мали визначені тимчасові місця розосередження, тож першим завданням було виведення авіаційної техніки з-під удару противника, — пригадує лютневі події офіцер.
Відтоді екіпажі ескадрильї забули, що таке сон і відпочинок, іноді здійснюючи до трьох вильотів на добу. Завдяки їхнім титанічним зусиллям і високому професіоналізму ворожі колони переважно не доїжджали до місць призначення.
— Усі вертольоти спочатку працювали по ворожих колонах. Як саме? У тебе є координати, підходиш, відпрацьовуєш і швидко повертаєшся на місце базування для підготовки до наступного вильоту, — пояснює особливості роботи Віктор. — Тоді у взаємодії з іншими підрозділами ми вдало виконали завдання на Антонівському мосту, коли рашисти намагалися просуватися в глиб. Нам вдалося їх зупинити й добряче потріпати. Також одним із наших завдань було завдання удару противнику в разі висадки десанту з морського узбережжя.
Кожен виліт для авіаторів — це ризик. Тому командир ескадрильї без роздумів і зайвих сумнівів називає всіх своїх побратимів героями.
— Коли екіпаж сідає в літак чи вертоліт, він перетворюється на єдине ціле з авіаційною технікою. У кабіні літального апарату ти вже не задумуєшся ні про що інше, як виконання завдання. І неважливо, день то чи ніч, хороші чи погані метеоумови, близько ворог чи далеко. Тому всі вони для мене вже є героями, — говорить Віктор.
За його словами, якщо раніше ворожі літаки чи вертольоти заходили на нашу територію, то зараз таких «вільностей» вони собі не дозволяють і працюють на певній відстані від лінії бойових дій, не заходячи в наш повітряний простір.
— Завдяки нашій ППО змінився хід війни й тактика застосування ворога. Неабияка заслуга в цьому наших міжнародних партнерів, які надають ЗС України сучасну техніку та озброєння. Авіація, зокрема й морська, не є винятком. Робота в цьому напрямку ведеться, вона потребує певного часу, зокрема для перенавчання особового складу, — пояснює командир ескадрильї.
Він зауважив: хоча йде війна й екіпажі постійно виконують бойові завдання, однак паралельно триває ще й підготовка особового складу. Екіпажі, які виконували бойові завдання, діляться своїм досвідом з тими, хто лише стає на крило, і це приносить свої позитивні результати.
— Молоді потрібен певний час, щоб втягнутися, але сьогодні його в нас не так багато, тому й дорослішають вони як професіонали своєї справи дуже швидко. Під час виконання бойових завдань нема місце помилкам, особливо це стосується нашої специфіки. Певні маневри важко виконувати без відповідної підготовки й досвіду. Це насправді ювелірна робота, і єдина помилка в техніці пілотування може коштувати життя. Сьогодні в нас нема екіпажів, які б не вміли так філігранно працювати, — з гордістю говорить командир.
На його думку, важливу роль в успішному виконанні завдань його підрозділом грає й те, що льотний склад постійно відточував свої навички та відпрацьовував завдання різного рівня складності. Зокрема під час льотної зміни проводили й навчально-тренувальні польоти з бойовою стрільбою. Також було проведено підготовку екіпажів до ведення повітряної розвідки та десантування вночі.
Сам Віктор брав участь в операції «Океанський щит», коли авіаційний компонент у складі українського національного контингенту на борту фрегата «Гетьман Сагайдачний» виконував завдання в Аденській затоці. А також виконував бойові завдання протидії піратству у складі сил операції ЄС «Аталанта». Тож досвіду командирові не бракує. Як не бракує й віри в те, що морські авіатори обов’язково повернуться до своєї частини в Криму, де знову майорітиме український прапор.
— Ми не претендуємо на чуже, а захищаємо своє. Всі працюємо як одне ціле, а у ворога кожен сам за себе. Тому не може бути й мови про інший варіант закінчення війни, окрім як наша перемога й синьо-жовті стяги над кожним клаптиком української землі, — підсумував офіцер.
Фото автора та з архіву Дмитра Завтонова
