«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
«Історія повторюється двічі: спочатку як трагедія, потім — як фарс», — сказав колись німецький філософ Вільгельм Гегель.
Старий термін «ворог народу», що активно використовувався у першій половини ХХ сторіччя й, до речі, практично невідомий молодому поколінню українців, нині відроджується в сучасній росії.
Таке вже було в історії. Цей термін у різних формулюваннях використовувався і в Давньому Римі, і в часи Великої французької революції (1789-1799). У часи комуністичної «диктатури пролетаріату» срср цим терміном таврували інодумців та політичних конкурентів.
Проте, як відомо, історія повторюється декілька разів для тих, хто не вивчив її урок з першого разу. І таких на «болотах» більшість…
Якщо для «березових людей» із запоребріка це очевидність, то дивом дивуєшся ситуації, коли разом із собою вони прагнуть затягнути на дно своїх боліт і народи, що живуть поруч.
Так, нещодавно ексзіцгосподар кремля та поплічник владіміра путіна дмітрій медвєдєв розродився постом у телеграм-каналі щодо росіян, які покинули територію. Чергову порцію «потоку свідомості» другого коротуна кремля можна було би сприймати просто як черговий «шедевр» політичної думки «політичного невдахи». Якби не деякі але…
У тексті він пропонує сучасних втікачів таврувати терміном «вороги суспільства»: «Зрадники, які так ненавидять свою країну, що закликають до її поразки та загибелі, мають розглядатися як hostis publicus, вороги суспільства. Незалежно від юридичної кваліфікації їхніх діянь. Як вороги держави, enemy of the state, користуючись їхнім улюбленим американським еквівалентом. За ними міцно має закріпитися це визначення. Нехай навіть жодних адміністративних чи кримінальних справ щодо цих осіб ніхто не порушував».
В опусі він рекомендує не пускати втікачів назад у росію до кінця їхніх днів. Проте якщо й пускати, то лише після їхнього попередньо зробленого недвозначного публічного каяття, а у відповідних випадках — лише через амністію чи помилування.
Пригадується, що ми вже чули подібне.
З одного боку, можна лише посміятися з горе-політика. Проте в кремлівських стінах існує практика: «цар» говорить до своїх підлеглих вустами придворних блазнів та клоунес. Після того, як колишній «ланцюговий пес» владімір жиріновскій покинув господаря кремля, промінявши його на концерт йосіфа кобзона, вакантне місце зайняв сумнозвісний «коротун кремля намбер ту».
Однак за декілька днів до заяви дмітрія медвєдєва в пресі з’явилось повідомлення про те, що російський парламент готується запровадити вищу ставку оподаткування для людей, які залишили країну.
Як заявив спікер думи в’ячеслав володін, робота над законопроєктом уже ведеться: «Правильно скасувати преференції для тих, хто виїхав з росії і ввести для них підвищену ставку податку. Ті, хто зрозумів, що зробив помилку, вже повернулися. Інші повинні розуміти: переважна більшість суспільства не підтримує їхній вчинок і вважає, що вони зрадили свою країну, рідних та близьких».
І якщо додати, що проти громадян російської федерації почали порушувати кримінальні справи про державну зраду за намір вступити до українського війська, то картина починає вимальовуватися. Як приклад, місяць тому The Moscow Times повідомляла про те, що федеральна служба безпеки росії порушила кримінальну справу щодо приготування до переходу на бік противника 21-річного москвича Савелія Фролова та інших росіян протягом минулого року.
І на завершення, як не згадати сумнозвісний термін «іноагент», яким таврує росія осіб, які отримують іноземну підтримку або перебувають під «іноземним впливом». Термін з’явився у 2012 році після ухвалення поправок до закону «Про некомерційні організації», згідно з яким «іноземні агенти» мають зареєструватися як такі в міністерстві юстиції рф та вказувати свій статус у всіх публікаціях у ЗМІ та в інтернеті.
Говорячи мовою кремлівських пропагандистів: «Совпаденіє? Не думаю!».
Якщо ці повідомлення зібрати до купи, то ще раз пересвідчуєшся, що сучасна росія остаточно повернулась на старий шлях терору. Терору, який буде лише посилюватись. Відродження старих штампів, як-от «ворог народу» або подібних до них є безсуперечним свідченням. А значить, що за останні сто років на «болотах» нічого не змінилося й історія повторює свій урок для мешканців «запоребріка» знову.
Тож схрестимо пальці в сподіванні, що цього разу вони таки засвоять урок.
