«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Селище Сулигівка — це невеличкий населений пункт у Харківській області загальною площею менше ніж один квадратний кілометр та населенням близько 200 осіб, що за приблизними підрахунками наших захисників став «братерською могилою» для більше ніж сотні росіян. Його було звільнено на початку серпня минулого року.
— У Сулигівці ми з кількома іншими підрозділами тримали оборону дванадцять діб, з них останні три доби — під щільними артилерійськими обстрілами, щоденно відбивали атаки ворога вже на підступах та безпосередньо в населеному пункті, — пригадує ті події командир роти окремої десантно-штурмової бригади на псевдо «Тур». — Спочатку з нами ще був один танчик з іншої бригади, але одного дня він поїхав на перезарядку та вже не повернувся.
На підступах до селища з боку Ізюма ми побачили цілу колону спаленої ворожої техніки. Як з’ясувалося, це спільна робота підлеглих «Тура» та артилерії. Їм вдалося знищити п’ять з близько двадцяти п’яти бойових машин ворога.
— Я завчасно розставив на підступах до селища спостережні пости, які передавали інформацію про всі пересування ворога. Одна з груп, у складі якої були наші розвідники, певний час залишалася десь у районі Сулигівки навіть після нашого відступу та корегувала вогонь артилерії, — розповідає офіцер. — Танк, якій очолював побачену вами знищену колону, підірвався одразу на чотирьох мінах. Спочатку він наїхав на них гусеницями, його підкинуло вибухом, а після падіння він ще двічі вдаряв по інших мінах днищем. Решту колони за допомогою мого корегування знищила наша арта. Тоді я перший раз побачив, як у танка відлітає башта після прямого влучення артилерійського снаряда. Взагалі під час захоплення селища росіяни зазнали великих втрат, але сили були дуже нерівні,тож ми змушені були відступити.
Бої були настільки запеклі, що іноді наших та російських військових відділяла усього одна стінка або паркан.
— Того дня один із місцевих, що підтримував росіян, завів їхню групу безпосередньо в селище. Стрілецький бій з ними тоді тривав майже добу, — розповідає інший військовий на псевдо «Кутась». — Я, мій брат, «Гуцул» та ще двоє наших пішли штурмувати будинок, де засіли росіяни. Одного з них я одразу зрізав з автомата, а коли ми підійшли впритул (нас розділяв лише невеличкий металевий паркан), то закинули туди чотири гранати. Майже одразу нам у відповідь вилетіла Ф-1. Усе було, як в уповільненому кіно. Я кидаю брата за стіну, а сам падаю у кількох метрах від гранати. «Гуцул» впав між мною і гранатою та прийняв на себе усі уламки. Я дав команду брату вести вогонь по вікнах, а сам почав надавати пораненому побратиму першу допомогу. Потім я кинув ще гранату та потягнув «Гуцула» у яр. Там хлопець сказав,що зможе з нашою допомогою йти. Коли ми підійшли до дороги, нам почали стріляти у спину. Одна з куль влучила «Гуцулу» у бронежилет, але зрикошетувала. На нашому КСП медик надав йому допомогу, а ввечері його евакуювали. Зранку відбулася масована атака росіян, тож ми були змушені відступити. У тому бою мій брат також дістав осколкове поранення, а я важку контузію. За бої у Сулигівці мене нагородили орденом «За мужність».
Як ми з’ясували, селище штурмували не звичайні російськи військові підрозділи. Про це свідчить знайдена нами ручна граната РГР «Рулет-ВВ» — її використовують представники спеціальних підрозділів мвс та фсб рф, а також валіза від російського БПЛА «Елерон-3».
РГР «Рулет-ВВ» — 60-мм ручна аерозольна граната.
Призначена для придушення психовольової стійкості правопорушників або живої сили противника під час проведення спецоперацій та під час припинення масових заворушень. Конструкція гранати забезпечує її обертання у процесі утворення хмари подразнюючої речовини (CS), що запобігає можливості її зворотного закидання.
Такої кількості спаленої ворожої техніки на підступах до селища та безпосередньо в ньому я ще не бачив у жодному населеному пункті. І це тільки та, що спалена вщент. Усе, що підлягало відновленню, давно евакуйовано до ремонтних підрозділів. Наразі всі будинки настільки пошкоджені, що навіть немає де укритися від дощу, а поля навколо щільно заміновані.
Фото автора
