Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Ідея запустити другу хвилю мобілізації, а то й навіть «всєобщую» на російських z-ресурсах та пропагандистських шоу останнім часом обговорюється досить жваво. І не випадково. Після «часткової мобілізації» жодних позитивних змін для армії шойгу не відбулося. Навпаки, у рамках «жесту доброї волі» рашисти залишили Херсон, а фортецю Бахмут до новорічних свят так і не взяли. До активу росіян хіба що можна віднести подолання 100-тисячного рубежу «жмуриків». До того ж путінські генерали змінюють один одного на фронті зі швидкістю польоту реактивної ракети HIMARS.
Стежачи за тим, як бризкає слиною путінська пропагандистська машина, як генерує «ідеї», не можна не відчути, як у бункерного діда чухаються руки пролонгувати свій указ щодо мобілізації. Тим паче, що гіркін-стрєлков вже розповів, що тільки в одному якомусь місті місцева друкарня отримала замовлення на 5000 повісток. Але ж кремлівський людожер повідомляв своїм рабам, що все закінчилось, військ достатньо. Що робити?
Є давнішній комуністичний прийом — «від імені трудового колективу», «на прохання громадськості»… Згадаймо, що рішення про «часткову мобілізацію» приймалось бункерним не просто так, а «на прохання міноборони». А чому б не згадати «чудодійну» силу листів «трудящихся» до тєрєшкової з проханням змінити конституцію рф і дати можливість путіну правити нескінченно довго? До того ж є переконливий привід — масова загибель чмобіків у Макіївці.
І ось на клауд-месенджері Telegram з’являється «омріяне звернення» до вождя від таких собі «солдатських вдов росії». Ці «вдови» вимагають від недопрезидента лише масштабної мобілізації. Мовляв, якщо вже наші чоловіки гниють в українській землі, то нехай і ваші «зажмуряться», і якнайбільше, масштабно, штабелями, вагонами.
Чиї вуха стирчать за «риданням та зверненням вдов», проглядається з перших рядків. Для розуміння, вибачайте — мовою оригіналу: “Сейчас не время малодушничать, сейчас не время торговаться — когда Иосиф Виссарионович Сталин издавал Приказ № 227″О мерах по укреплению дисциплины и порядка в Красной Армии и запрещении самовольного отхода с боевых позиций«, который мы помним как приказ «Ни шагу назад», то он не думал о каких-то там рейтингах и недовольстве «инакомыслящих» — он мыслил категориями Победы«.
І далі «вдови» слізно прохають заборонити виїзд чоловіків призовного віку за межі росії, тому що вони, «вдови», мають на це повне моральне право: мовляв, їхні чоловіки загинули, захищаючи і цих чоловіків. «То хто захищатиме нас, якщо вони втечуть?» — допитуються «вдови».
Важко навіть уявити вік цих «вдов», які пам’ятають наказ ще одного людожера — сталіна. І дивно, що не пригадали ще на догоду бункерному петра першого з його указами.
Вже й не так важливо, хто автор цього «воззванія» — зливний бачок скабєєва, сивуха захарова, лайно соловйов чи боброїдка-симоньян, або навіть всі разом. Головне для кремля, що з’явилася «воля народу». Та чи вистачить білих «жигулів»?
Фото з відкритих джерел
