Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Пропагандистські сусідські медіа, які активно висвітлюють російсько-українську війну, останнім часом жваво підхопили тему призначення нового командувача західним військовим округом (ВО). До цього угрупування сил входить більшість військових частин і з’єднань окупантів, які задіяні у війні з Україною, зокрема, ведуть бойові дії на Луганщині й Донеччині.
Саме війська російського західного ВО сьогодні перебувають на найбільш гарячих напрямках — ділянках лінії зіткнення поблизу Кремінної і Бахмута. І загалом ні оперативної переваги, ні навіть мінімальних тактичних успіхів росіяни там не мають. Їхнє військове керівництво вчергове ухвалює рішення — змінити командувача військ. На посаду призначають генерал-лейтенанта євгенія нікіфорова, який до цього був начальником штабу — першим заступником командувача військ східного ВО.
З початку широкомасштабного російського вторгнення за десять місяців війни це вже четвертий генерал (фактично п’ятий, нижче буде зрозуміло чому. — Ред.), якого призначили на цю посаду. До липня 2022 року військами західного ВО командував генерал-полковник алєксандр журавльов, але фактично його ще з квітня 2022 року командування усунуло від керівництва угрупуванням. Наступні командувачі західного ВО мінялись майже щомісяця, повідомляє видання ЦензорНЕТ.
Липень — серпень 2022 року військами командував генерал-лейтенант андрєй сичевой, вересень — листопад — генерал-лейтенант роман бердніков. Після нього до кінця грудня 2022 року округ очолював генерал-полковник сєргей кузовльов, і ось за короткий час нове призначення — генерал-лейтенант євгеній нікіфоров. Формальною причиною звільнення кузовльова було озвучено провал підготовки наступу на Лиманському напрямку.
Тепер російські медіа переповнені оптимізму щодо нового командувача, в біографії якого є «чеченські» кампанії, український «слід» і керівництво Об’єднаним угрупуванням військ в Сирії. «Сирійську» місію вважають дуже вдалою і сподіваються, що в Україні буде не гірше. Видання «Свободная пресса» опублікувало статтю із заголовком: «”Сирийские” генералы скоро отшвырнут ВСУ от Кременной и Бахмута». Автори статті вважають, що антитерористична тактика, яку відпрацювали росіяни в САР, допоможе їм успішно діяти і на Донбасі. І саме генерал нікіфоров був тим воєначальником, який втілив цю «тактику», а нині під Бахмутом він має ще раз її успішно застосувати.
Цитую видання: «Саме на нікіфорова покладалась безпека президентських виборів у Сирії у 2021 році. Це він проводив антитерористичні операції в Північних провінціях Ідліб, Алеппо і Латакія, де діють, зокрема, турецькі бойовики-проксі. Найбільші операції ми проводили в Пальмірській пустелі між великими містами Алеппо, Хама та Ракка. Також під командуванням генерала нікіфорова залишки бойовиків вибивали з населених пунктів на околицях міста Кабані в Латакії».
Далі автори статті наводять аргументи, чому росіянам так необхідний генерал нікіфоров на чолі угрупування військ західного ВО: «Вміння вести контртерористичні операції в міських умовах буде вкрай важливо з врахуванням оперативної значущості з’єднань західного військового округу. Війська утримуватимуть Сватове та Кремінну, де нині активно діють десантно-штурмові групи ЗСУ. І, зокрема, безліч найманців з Іноземного легіону. Ліквідувати їх і будуть, як у Сирії — арабських і турецьких терористів».
З огляду ситуації на згаданих у матеріалі напрямках, зокрема, намагання взяти під контроль і постійні штурми росіянами Бахмута, зразу відчувається дисонанс між задекларованими намірами і реальними діями. То що ж насправді вміє успішно робити «сирійський» генерал — «захоплювати» і «вибивати» чи «утримувати» і «ліквідовувати»?
В ексклюзивному коментарі агентству АрміяInform офіцер української розвідки (за певних причин ми не публікуватимемо його імені й прізвища. — Авт.) повідомив декілька цікавих деталей із біографії нового командувача російського західного ВО. А також він розкрив певні нюанси, які красномовно вказують, чи буде вдалою «місія» генерала нікіфорова в Україні.
Щодо його біографії: закінчив у 1987 році Уссурійське суворовське військове училище, після якого вступив до Коломенського вищого артилерійського командного училища на факультет повітряно-десантних військ. Далі знову ж Уссурійськ, де за десять років служби в місцевій бригаді ВДВ пройшов посади від командира протитанкового взводу до командира батальйону ВДВ. Далі з 2001 до 2003 року навчання в загальновійськовій академії і ще сім років служби вже на вищих посадах в уссурійській 83-й бригаді ВДВ далекосхідного ВО. Тобто фактично всю службу, коли триває становлення і зростання офіцера, євгеній нікіфоров провів в одній військовій частині… Звання «майор» та «підполковник» він отримав достроково.
Далі у 2012 році закінчив військову академію генерального штабу зс рф і був призначений заступником командувача 58-ї загальновійськової армії південного ВО. У серпні 2016 року призначений командиром 20-ї загальновійськової армії західного ВО. З січня 2017 року — командувач 58-ї загальновійськової армії південного ВО. 08.05.2013 отримав звання генерал-майора, 12.12.2018 — генерал-лейтенанта.
Тут є декілька цікавих моментів, зокрема, за даними слідчих СБУ, оприлюдненими у 2019 році, саме євгеній нікіфоров віддав наказ дмитру уткіну з ПВК «вагнер» на знищення 14 червня 2014 року українського транспортного літака Іл-76 у луганському аеропорту. У березні — квітні 2015 року генерал нікіфоров прийшов на заміну генерал-майору сергію кузовльову (про якого йшлось вище. — Авт.) як куратор росії в Луганській області і отримав від нього перехідний позивний — «Тамбов».
А вже в серпні 2016 року він змінив на посаді командувача 20-ї армії того самого генерал-майора кузовлєва. Штаб 20-ї гвардійської загальновійськової армії було переведено з Нижньогородської області у Воронеж у 2015 році з прицілом на Україну. У 1995 та 2000 році брав участь у «чеченських» відрядженнях у складі своєї бригади ВДВ.
З серпня 2016 року включений Генеральною прокуратурою України до списку 18 осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку. У базі Миротворця нікіфорова названо координатором російських терористичних військ на окупованій території Луганської області. Він був «головнокомандувачем» «народної міліції» «лнр» (за документами прикриття — Моргун Євген Валерійович. — Авт.).
З червня по жовтень 2021 року нікіфоров дійсно керував російським об’єднаним угрупуванням військ у Сирії. З досягнень «сирійського відрядження» — 12 червня 2021 року на авіабазі Хмеймім приймав парад на честь дня росії.
Після Сирії генерал нікіфоров обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача військ східного ВО. За деякими даними розвідки, він брав активну участь у плануванні провальної спроби наступу на Київ через Чорнобильську зону.
Щодо «ефективності» призначення даного генерала на посаду командувача російських військ західного ВО і виправданням ним очікуваних сподівань, мій співрозмовник вважає наступне: вибори в Сирії у 2021 році демократичними визнали лише росія, білорусь, Іран, Куба, Північна Корея, Туркменістан і ще декілька організацій на кшталт «Хезболли». Їхнє проведення майже виключало участь опозиції. Тобто вважати заслугою і військовим талантом «забезпечення безпеки» на територіях, де панує тоталітарний режим, — звичайне марнославство.
Щодо антитерористичних і контртерористичних операцій в Сирії, то військова операція в Україні (зокрема СВО, «спеціальна військова операція», як називають російсько-українську війну «за порєбріком». — Авт.) докорінно відрізняється від них. Чим саме — розповість будь-який офіцер, який має військову освіту. Тобто це різні види і форми бойових дій, з різним складом, масштабом, глибиною й часом, і стверджувати, що вдале проведення одних гарантує вдале проведення й інших — просто дурість.
І якщо взяти до уваги зазначені російськими журналістами антитерористичні операції на півночі Сирії проти проксі-бойовиків і бойові дії проти української регулярної армії, то між ними — величезна різниця. Тим більше, коли йдеться про театри бойових дій — згадана Пальмірська пустеля і північ Донбасу та басейн річки Сіверський Донець, які дуже відрізняються один від одного.
Крім того, рівняти підрозділи бойовиків із десантно-штурмовими підрозділами української армії — це просто нерозумно і використано лише для «красного слівця». Навряд чи росіяни зможуть вільно застосовувати авіаційну компоненту, артилерію і РСЗВ. Їхня тактика — численна навала погано навченими «вагнерівцями», навербованими з числа ув’язнених. З їхніми втратами ніхто не рахується, а російські генерали тим часом вважають, що армія ж не гине.
Заміна командувача західного ВО — це більше політичний хід, вважає українська розвідка. Це є проявом внутрішньополітичної боротьби у вищому керівництві рф, тому що людину з орбіти шойгу — герасимова замінили на генерала від групи суровікіна — пригожина.
Навіть у сфері вищих російських військових нікіфорова вважають набагато слабкішим і гірше підготовленим фахівцем, ніж усі чотири його попередники на його нинішній посаді. Він — ще один «м’ясник», який «тупо і рішуче» виконає розпорядження вищого командування, такого ж «сирійського м’ясника» суровікіна, який керує всіма російськими військами в Україні. Чекати від нікіфорова, що він буде «генієм-полководцем», який «викине ЗСУ від Кремінної і Бахмута» — це «благії сподівання». Реально лише те, що він покладе ще тисячі бійців, і не лише «вагнерівців» й «чмобіків»…
«М’яса» в росії достатньо, а ось «мізки» в дефіциті…
