Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Росія в усі часи намагалась вирішити власні внутрішні проблеми за рахунок збройних агресій проти своїх сусідів. Для цього країна-агресор, як правило, використовувала створені нею ж самою численні casus belli (привід для війни). Але цього разу, намагаючись створити видимість дотримання кремлем міжнародного права та законності військового вторгнення в Україну, російська дипломатія зіштовхнулась з реальною загрозою позбавлення країни-агресора членства у світовій організації ООН.
Звернення України до ООН
Уже наступного дня після початку широкомасштабної агресії проти незалежної української держави рф заблокувала своїм «вето» рішення Радбезу ООН щодо передачі резолюції проти вторгнення росії в Україну на розгляд Генеральної Асамблеї ООН. Президент України Володимир Зеленський відразу звернувся до Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша з проханням забрати у країни-агресора право голосу в Раді безпеки ООН. Того ж дня 26 лютого 2022 року Верховна Рада України закликала Організацію Об’єднаних Націй виключити російську федерацію з Радбезу ООН. Долаючи дипломатичний спротив росії, Генеральна Асамблея ООН під час 11-ї надзвичайної сесії ухвалила 2 березня Резолюцію ES-11/1 «Агресія проти України», якою засудила злочинне рішення рф від 21 лютого щодо статусу окремих районів Донецької та Луганської областей України. Своїм рішенням, яке суперечило принципам Статуту ООН, росія грубо порушила територіальну цілісність та суверенітет України. У резолюції ES-11/1 було чітко визнано, що російська федерація вчинила агресію, а також, що її дії порушують базові норми Організації. За резолюцію проголосувала 141 країна, 5 були проти і 35 утрималися.
Через десять місяців жорстокої війни, яку веде рф в Україні з численними порушеннями норм гуманітарного права, Міністерство закордонних справ України звернулось до держав-членів ООН із закликом повного усунення країни-агресора з їх числа та відновлення застосування Статуту ООН. У Заяві зовнішньополітичного відомства України чітко показана деструктивна роль росії в перешкоджанні забезпечення миру, прогресу, дотримання прав та свобод людини. Це, зокрема, відбувалось через неодноразове зловживання рф права «вето» як постійного члена Радбезу ООН. Відверто блокуючи рішення ООН щодо відновлення справедливості на глобальному рівні, рф сама продовжувала грубо порушувати принципи та норми міжнародного права, вимоги Статуту ООН.
Починаючи з 1991 р. рф застосувала «вето» вдвічі більше, ніж будь-який інший постійний член Ради безпеки ООН – 31 раз. Крім того, блокуючи ухвалення важливих рішень, росія, яка сама перебувала у статусі «сторони, що бере участь у конфлікті та повинна утриматися від голосування», неодноразово порушувала норми статей 33-35, 37 розділу Статуту ООН.
Крім того, злочин агресії, воєнні злочини, злочини геноциду тощо, які вчинила росія на території незалежної української держави, згідно з положеннями прецедентного права вимагають від країн-членів ООН повного усунення країни-агресора з членів ООН, що передбачено Статтею 6 глави 2 Статуту ООН. Як відомо, член Організації, який систематично порушує принципи цього Статуту, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за клопотанням Радбезу. Це має відбутися подібно до того, як це відбулось з СРСР, виключеним із Ліги Націй у 1940 році за загарбницьку війну проти Фінляндії.
Вдавана легітимність рф як члена ООН
Припинення існування срср відбулось підписанням 8 грудня 1991 р. Біловезької угоди очільниками країн-засновниць радянського союзу. Однак срср продовжив своє віртуальне існування в ООН після листа президента росії Бориса Єльцина про те, що рф є «державою-продовжувачем (контінуатором) срср» 24 грудня 1991 р. Таким чином, спираючись на Висновок юридичного комітету Генасамблеї ООН від 1947 року, росія «успадкувала» місце радянського союзу в ООН, зокрема в Радбезі, замість проходження процедури вступу як нового члена. І тоді, і нині, після 31 року порушення норм чинного Статуту ООН, це суперечить не лише його Статті 23, де перелічені постійні члени Ради безпеки ООН, зокрема срср, а й здоровому глузду. Радянській союз як суб’єкт міжнародного права вже припинив своє існування, тому бути його контінуатором рф не може бути ні фактично, ні юридично.
Після широкомасштабного збройного вторгнення російських військ в Україну питання законності перебування країни-агресора в ООН, що суперечило, зокрема Статті 4, Статуту ООН, в якій зазначено, що «членство в ООН відкрите для всіх миролюбних держав», постало з новою силою. Ще на початку квітня Президент України Володимир Зеленський звернувся до членів Ради безпеки ООН з вимогою.
– І нині ми потребуємо рішень від Ради Безпеки. Для миру в Україні. Якщо ви не знаєте, як ухвалити це рішення, то ви можете зробити дві речі.
Або усунути Росію як агресора та джерело війни від блокування рішень щодо її ж агресії, її ж війни. І тоді зробити все, що може встановити мир, – наголосив Верховний Головнокомандувач України. – Або покажіть, як можна переформатуватися і працювати реально заради миру. Або, якщо ваш чинний формат – безальтернативний і виходу просто немає, то далі – тільки саморозпуск.
Дипломатичний фронт України
Сьогодні увесь світ побачив справжню сутність фальшивого члена ООН. Учергове російська федерація розпочала в Європі неспровоковану війну, але цього разу не лише для вирішення власних проблем уже традиційним мілітарним способом. Знахабнілий фейковий член Радбезу ООН намагається війною приєднати незалежну українську державу до себе та відродити людоненависний радянський союз. Але цього разу замість очікуваного швидкого загарбання України кремль отримує поразку за поразкою. І це відбувається не лише на полі бою, а й у дипломатичній битві.
Унаслідок широкомасштабного вторгнення в Україну 24 лютого цього року країна-терорист опинилась у політичній ізоляції. Її високопосадовцям загрожують вироки спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії на кшталт Нюрнберзького військового трибуналу. Російська економіка під тиском міжнародних санкції летить у прірву. Після остаточної поразки від Збройних Сил України рф має усі шанси розгубити й власну суб’єктність як федеративної держави, про що свідчать центробіжні процеси в середині самого російського суспільства. Дипломатичні зусилля України, її країн-партнерів, міжнародних інституцій, які стоять на захисті демократичних основ цивілізованого світу, а також зухвала поведінка самої країни-агресора, день за днем невідворотно наближають повну ізоляцію рф та виключення нащадка монгольської орди з членів ООН. Справа в тому, що аргументи української сторони настільки переконливі, що немає жодного сумніву, що цивілізований світ встане на захист власної безпеки та задовольнить справедливі вимоги України.
Зображення — Олексій Кустовський
