«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
В одному з підрозділів окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, що за фронтовими мірками перебуває у «глибокому тилу», триває процес бойового злагодження. Щодня прибуле поповнення під керівництвом своїх досвідчених товаришів опановує тактику дій у складі відділень та взводів, а також доводить до боєздатного стану і вивчає зразки захопленої російської бойової техніки.
— Цей російський БТР-82 мені подарували побратими після мого повернення зі шпиталю. Про його колишніх хазяїв нагадує лише знайдена в ньому каска, яку ми прикріпили до фари, — посміхається Олександр. — Під час боїв на Харківщині моя БМП наїхала на міну. Машина відновленню не підлягає, а я залишився живий. Після звільнення Ізюма хлопці надіслали фото цього красеня. Як кажуть, не битий, не фарбований, без пробігу по Україні. Незважаючи на те, що машині лише кілька років і вона має невеликий пробіг, рашисти її замордували. Коли я її оглядав, з’ясувалося, що з 4-х мостів ледве працює один. Мабуть, тому і покинули. Наразі ми з моїм товаришем Сергієм її вже майже повністю відновили. Сьогоднішні стрільби, де ми легко вразили мішені, говорять про те, що машина ще добре послужить ЗСУ та знищить не один десяток ворогів.
На наступній позиції, де тренувався розрахунок АГС-17, як з’ясувалося, з «ленд-лізом» також все в порядку. І гранатомет, і боєприпаси до нього трофейні, а у військового, що керував процесом за спиною був новітній російський автомат АК-12.
— Після Ізюма ми свою зброю взагалі здали до кімнати зберігання зброї, — жартує військовий Петро (ім’я змінено на його прохання). — Того, що ми захопили під час звільнення Харківщини, нам буде достатньо ще певний час воювати. Цей АГС-17 також трофейний. Незважаючи на свій поважний вік (рік випуску1974), він у гарному стані та справно працює. Що ж стосується АК-12, то жодна деталь з нього не підходить до АК-74 за своїми розмірами та конфігурацією, хоча ззовні це той же «калаш». З відмінностей є штатний коліматор та режим черги з 2 пострілів, а також більш складне обслуговування.
Є на озброєнні десантників й західні зразки озброєння. Це американський кулемет M-60 та легкий шестизарядний ручний 40-мм гранатомет M32 Milkor MGL, який компанія Milkor (ПАР) створила у 1981 році.
— Цей шестизарядний ручний 40-мм гранатомет прийнятий на озброєння у більше ніж 50 країнах. Використовується проти піхоти противника, що перебуває на відкритій місцевості та в укриттях, — розповідає про свою зброю гранатометник Сергій. — Легка, зручна, точна і невибаглива зброя. До того ж вона оснащена коліматорним прицілом, тож опанувати її може кожний, хто вміє правильно тримати в руках зброю, — та ви можете й самі у цьому впевнитися.
Запитавши дозволу в керівника стрільби, наша мобільна група залюбки скористалася пропозицією опанувати американський гранатомет.
Після короткого інструктажу я зарядив гранатомет та вийшов на вогневий рубіж. Враховуючи вже відому відстань до мішені, встановив необхідну дальність на прицілі та виконав вправу. Слова Сергія виявилися цілковитою правдою. Під час стрільби в гранатомета майже немає віддачі, тож усі гранати лягли в районі цілі. Жодних затримок у процесі стрільби не було.
Прощаючись з десантниками, ми побажали їм повертатися із завдань живими та неушкодженими, і, звісно ж, побільше «корисних трофеїв».
Фото автора
