Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
На проблемах із електрикою харків’янин Ігор із позивним «Лис» знається, як ніхто інший. Ще б пак — до широкомасштабного російського вторгнення його справою було продаж акумуляторних батарей. Але через війну чоловік покинув перспективний за умов воєнного стану бізнес та вступив до лав підрозділу територіальної оборони.
— Колись, під час навчання в інституті, я закінчував військову кафедру, — розповідає він. — Відверто кажучи, ніколи навіть і гадки не мав, що воєнні знання мені колись знадобляться. Так, отримав зірочки лейтенанта, фах офіцера-зв’язківця і думав, що на цьому моє армійське життя завершиться. Але війна таки визначила інші наші пріоритети. Показала, що кожен свідомий українець має боротися за те, що любить і цінує. Враховуючи те, що рашисти зробили з моїм улюбленим Харковом, мені спокою не буде, поки їх не випхаємо назад на мокшанські болота.
У період активних боїв на харківському напрямку «Лисові» довелося певний час повоювати як рядовому стрільцю.
— Знаєте, якби мені сказали, що воюватиму до перемоги простим солдатом, маючи офіцерське звання, я б жодного слова не сказав. Головне — назавжди звільнити Україну від віковічних окупантів, від того, що вони робили й роблять з нашим народом, — каже чоловік.
Вояк наголошує, що на війні неодноразово мав справу з ницістю та підступністю ворога. Тому не дивується щурячій тактиці росіян — бити по цивільних об’єктах, занурювати ракетними атаками у блекаут із усіма його соціально-побутовими наслідками мирне населення наших міст та сіл.
Вони намагаються позбавити нас світла, не розуміючи, що в нас самих є світло. Цю проблему ми переживемо, — каже вояк. — Головне, що ми робимо все, аби перемогти це зло!
Фото та відео автора
