Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Наші дороги розійшлись ще у 2001 році, Сашко пішов на строкову службу, Юра переїхав у москву, до речі, зараз перебуває в розшуку фсб росії, а я почав у Києві формувати свою компанію».
В одному з підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ є взвод, в якому служать одразу три рідні брати. До початку повномасштабного вторгнення вони не спілкувалися 20 років. Найстарший — Сергій Шумілов — зголосився розповісти про історію єднання, мотивацію проходження військової служби та плани на вже спільне майбутнє.
— Як ви потрапили до війська?
— Я служив близько 20 років тому. З початком широкомасштабного вторгнення мені зателефонував наймолодший брат Олександр, який безперервно воює ще з 2014 року, та розповів, що формується новий підрозділ, запропонував разом стати на захист Батьківщини. Тоді я для себе вирішив, що це мій обов’язок. Не в моєму характері відсиджуватись, коли посягають на кордони моєї держави, тому одразу пішов до військкомату. З Юрою, середнім із братів, приблизно така сама історія. Ось так і вийшло, що тепер три брати по крові, з одним прізвищем, служать не те що в одній роті, а в одному взводі. До речі, до війни ми 20 років не бачились і не спілкувались.
— Опишіть вашу першу зустріч після такої довготривалої розлуки.
— Емоції були незабутні — усмішки, обійми, а тепер ми разом живемо, спимо, їмо, знову стали однією сім’єю в усіх сенсах. Цій війні, як би це не звучало, я вдячний за об’єднання, що я в такому горі зміг зібрати всю сім’ю разом. Якби не бойові дії, я б, можливо, так і не усвідомив, наскільки вони близькі мені та дорогі. Вони дійсно мої брати, й річ тут не лише в крові, мені дійсно є на кого покластись у цьому світі. Шкода, що це я усвідомив лише зараз…
— Як інші члени родини ставляться до того, що ви воюєте?
— Спочатку всі дуже переживали, а зараз вже змирилися й прийняли цю ситуацію. Батько задоволений, що всі разом, йому так спокійніше, передусім, бо я разом з ними, як найстарший.
— Які плани після війни?
— Наразі в нас одна мета — перемогти. Після війни вже є кілька варіантів розвитку подій: ми або всі разом залишимось в армії, або будемо формувати власний спільний бізнес. Але вже точно будемо разом. Сподіваюсь, що більше ніколи в історії нашої сім’ї не буде такої довготривалої перерви у спілкуванні.
