Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
Розуміння того, як сприймають Україну у світі напряму впливає на підтримку нашої держави в боротьбі з російськими окупантами. Через це варто більше працювати інформаційно із зарубіжними аудиторіями. Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером України та надають всебічну військову, фінансову, гуманітарну допомогу. Моніторинг громадської думки всередині США — це необхідна річ для посилення української публічної та культурної дипломатії. Про те, як американці бачать Україну та російсько-українську війну, — далі в матеріалі.
Почнемо з пояснення того, чому ж так важливо знати, що про Україну думають у світі — у даному разі в США. Бо це дозволяє краще усвідомити, як діє інформаційний простір за кордоном, у чому особливості двосторонніх відносин та які теми є пріоритетними для культурного діалогу.
У своїй книзі «Ігри відображень: якою бачить Україну світ» політолог Євген Магда та історикиня Тетяна Водотика відзначили наступні особливості формування образу України в США. Насамперед значну роль у створенні позитивного іміджу України відіграла українська діаспора, яка сприяла більшій увазі американських політиків до жорсткого курсу щодо срср. З іншого боку на початку 1990-х років керівництво США більше орієнтувалося на москву через наявність ядерної зброї, а не національні республіки.
У своїй промові 1 серпня 1991 року у Верховній Раді урср президент США Джордж Герберт Вокер Буш закликав українців відійти від «самовбивчого націоналізму». В історію ця промова увійшла під назвою «Chicken Kiyv speech» («Котлета по-київськи»). Тоді, на думку Буша, головним завданням для України було працювати з москвою в аспекті «перебудови» та «гласності». Але вже тоді українське суспільство прагнуло відновлення незалежності, а не подальшої залежності від москви.
Обережне ставлення з боку США до України можна пояснити впливом російських вчених, які заклали основу «совєтології». За умов «холодної війни» Вашингтон прагнув краще вивчати ідеологічного ворога — срср. Тому багато коштів було вкладено у вивчення російської мови та розуміння радянської дійсності. Але в «совєтології» переважали росіяни, які були імперцями, тому це вплинуло на гальмування розвитку українських студій не лише в США, але й у Європі.
Україну неодноразово відвідували президенти, віцепрезиденти США, держсекретарі. Востаннє офіційний візит американського президента до України відбувся у 2008 році. Це був республіканець Джордж Вокер Буш. За умов повномасштабного вторгнення рф вже були візити держсекретаря США Ентоні Блінкена, міністра оборони США Ллойда Остіна, радника президента США з нацбезпеки Джейка Саллівана та інших високопосадовців.
Україна нині активно працює й у сфері культурної дипломатії в США. Пісня «Carol of the bells» відома у всьому світі як символ Різдва. Хоча мало хто знає, що це насправді український «Щедрик». Музику до пісні написав Микола Леонтович ще у 1916 році. А головний отаман війська УНР Симон Петлюра у 1919 році відправив Республіканську Капелу Кошиця у світове турне. Це було першим проєктом культурної дипломатії України.
Український Інститут, «Razom for Ukraine», МЗС України та Ukrainian Contemporary Music Festival спільно організували проведення 4 грудня концерту «Notes from Ukraine» в Карнегі-Гол. Ведучими концерту були режисер Мартін Скорсезе та акторка українського походження Віра Фарміга. У такий спосіб Україна відзначила 100-ліття з часу виконання «Щедрика» в Карнегі-Гол.
Популяризація української історії та культури є дієвим методом формування сприятливої думки про нашу країну в США. Щоправда, це залежить від присутності України в американському інформаційному просторі. Простіше кажучи, як часто російсько-українську війну згадують в американських медіа та в якому ключі.
Головним джерелом вивчення громадської думки в США є соціологічні опитування, які проводять аналітичні центри разом із медіа.
Можемо прослідкувати вже певну еволюцію американської громадської думки з 24 лютого. Бо вже є проведені соціологічні опитування та здійснена робота громадськими організаціями, українськими дипломатами з формування системної підтримки США нашої держави та ЗСУ. Спочатку американське суспільство досить часто стежило за початком повномасштабного вторгнення рф в Україну. Згодом медіависвітлення трохи знизилося. Однак це не впливає на послідовну підтримку США України в нашій боротьбі з агресором.
Згідно з опитуваннями видання The Wall Street Journal, станом на середину березня 89 % американських виборців досить пильно стежили за ситуацією в Україні. У матеріалі новинного ресурсу Gallup від 18 березня про сприйняття України та російсько-української війни в США було зазначено, що напередодні 24 лютого більшість американців вважали основними загрозами національній безпеці ядерні програми КНДР та Ірану, ніж рф.
Водночас американське суспільство в березні усвідомлювало ризики переростання війни росії проти України в американсько-російський конфлікт. Так само наслідками війни могли бути кібератаки на США, глобальна економічна криза та поширення війни на Європу. Дві третини американців (опитування CBS news) тоді вважало, що росія планує напад на інші держави, окрім України.
Чиказька Рада глобальних справ теж проводить опитування щодо думки американців про посилення економічних санкцій проти росії, надання Україні економічної та військової допомоги та прийняття українських біженців у США. Цікаво порівняти дані за березень та липень, щоб простежити відповідну еволюцію у сприйнятті нашої держави громадянами США. Так, у березні 77% серед опитаних підтримували запровадження подальших антиросійських санкцій, а вже в липні 80%, у березні 79% виступали за збільшення військової допомоги Україні, а липневі показники були 72%.
Вже опитування від Чиказької Ради глобальних справ, проведені в середині листопада засвідчують наступні зміни в уявленні американців про російсько-українську війну. Здебільшого американці виступають за продовження надання Україні з боку США військової (65%), економічної допомоги (66%), за подальші санкції проти рф (75%) та прийняття українських біженців (73%).
Організація YouGov проводить щомісячні та щотижневі опитування громадської думки з різних питань, зокрема зовнішньої політики. Так, за листопадовим опитуванням (вибірка 1500 дорослих громадян США, яку робили 26–29 листопада) 26% вважали Україну союзником, 43% — дружньою до Сполучених Штатів, 9% — недружньою, 4% — ворогом та 18 % — не впевнені. Для порівняння: Китай вважають ворогом 37% опитаних, а росію — 55 %.
Відповідаючи на запитання, хто найбільш ймовірно переможе у війні, росія чи Україна, результати були наступними: 32% вважають, що буде українська перемога, 22% — російська, 13% — рівні шанси сторін, 33 % — не впевнені.
Було ще одне запитання, про те, «хто зараз перемагає в Україні?», де маємо наступні результати: росія — 16 %, Україна — 31%, жодна сторона — 31%, не впевнений — 22%.
Американське суспільство турбують здебільшого поточні соціально-економічні проблеми, зокрема інфляція та зростання цін на продовольство та комунальні послуги. У політичному сенсі серед американців існує розкол внаслідок кризи суто ідеологічної — прибічники експрезидента США Дональда Трампа досі вважають, що демократи «вкрали перемогу» у 2020 році.
Утім, усередині Республіканської та Демократичної партій існують різні групи впливу. Тому не можна казати про політичну силу як певний моноліт у поглядах, і на зовнішню політику зокрема. Політичний розкол напряму пов’язаний із медіа, коли прибічники певних поглядів читають/дивляться відповідні ЗМІ. Люди перебувають у відповідних інформаційних бульбашках.
Нинішня адміністрація демократа Джо Байдена в зовнішній політиці орієнтується на те, щоб докласти всіх зусиль, аби Україна перемогла. Водночас є досвід виведення американських військ з Афганістану влітку 2021 року, який теж вплинув досить емоційно на американців.
Події після 24 лютого в Україні показали американцям, що свобода це не те, що дається просто так. І за свободу та незалежність необхідно боротися. Коли американці бачать, як співають їхній гімн українські військові, то в них дійсно прокидається гордість за власну країну. Патріотизм — це те, що варто плекати щодня.
