Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Бойовий пілот, нагороджений орденом Данила Галицького, лейтенант Едуард Гегечкорі отримав із рук Президента «Золоту Зірку» свого батька полковника Олега Гегечкорі. Очевидно, що Герой України виховав достойну зміну…
Едуард поділився, що найбільшою мрією батька було відвідати могилу дідуся у Криму. Він вірить у звільнення півострова, аби здійснити останню волю тата.
Командиру вертолітної ескадрильї Олегу Гегечкорі було 50 років, Він — пілот досвідчений, за штурвалом більше ніж двадцять років. Ще до 2014-го в яких тільки перипетіях не побував — літав і в Ліберії, і Сьєрра-Леоне, служив у пошуковій бригаді.
— Війна показала, хто чого вартий. Ходиш поруч із побратимами, спілкуєшся, на вигляд — звичайні люди. А коли треба, стискають зуби й роблять неможливе, — розповідав Олег під час нашої розмови незадовго до війни…— На Донбасі було багато випадків, коли прилітав і думав: «Хух, цього разу пронесло» — і в Дебальцевому сідали під обстрілами, і в Волновасі було «спекотно», і в Слов’янську потрапили під вогонь. Але наступного дня просто запускаєш двигуни і працюєш далі…А як інакше? У країні війна! Дружина якось запитала: «Ти що, можеш вбити людину?» Відповів їй, що вийти на вулицю, забрати гаманець та дати комусь по голові — не зможу. А от знищити окупанта, який вбиває наших дітей, — звісно. А краще одразу сотню чи тисячу окупантів.
З 24 лютого по 8 березня здійснив чимало бойових вильотів, захищав аеродром «Гостомель», здійснював авіаційну підтримку військ у районі Київщини, давав відсіч окупантам на Чернігівщині…
Полковник Гегечкорі мужньо захищав країну до останнього, загинув у березні в небі над Київщиною під час бойового вильоту…
Посмертно льотчика нагородили званням Героя України та орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Війна і справді показала, хто чого вартий…
