Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Щороку 15 грудня в Україні й у світі вшановують пам’ять жертв сумнозвісної Грецької операції, проведеної впродовж другої половини грудня 1937 — лютого 1938 років карально-репресивним органом радянського режиму — народним комісаріатом внутрішніх справ. Нині про 85-ті роковини тих трагічних подій доводиться згадувати на тлі знищеного російськими окупантами Маріуполя — головного центру грецької діаспори у Приазов’ї і чи не найбільш грецького з усіх українських міст.
Грецька операція стала однією з так званих національних репресивних кампаній доби великого терору в срср. У їхніх межах за сфальсифікованими обвинуваченнями у шпигунстві на користь іноземних держав і контрреволюційній діяльності арештовували, ув’язнювали в концтаборах і розстрілювали десятки тисяч радянських громадян. Специфікою каральних заходів було визначення жертв за національною ознакою, коли звинувачуваними ставали представники певної етнічної групи.
Старт Грецькій операції поклала директива нквс № 50215 від 11 грудня 1937 року, згідно з якою наказувалось 15 грудня «одночасно в усіх республіках, краях і областях» заарештувати «всіх греків, підозрюваних у шпигунській, диверсійній, повстанській і націоналістичній антирадянській роботі». На її виконання масові арешти провели в усіх регіонах компактного проживання греків у срср.
Усього під час операції репресували понад 20 тисяч людей, із них майже половина походила з території України, де вона пройшла в Донецькій та Одеській областях, в Києві та Харкові, а також у Криму. Найбільш масовими стали репресії греків у Донецькому Приазовʼї — найбільшому з осередків грецької діаспори в Україні. Кількість жертв із цього регіону перевищує 5 тисяч осіб.
Виконавці в каральних органах не обтяжували себе слідчими діями й доведенням провини заарештованих — достатньою підставою була сама вже етнічна приналежність до грецького народу. Не були оригінальними й вироки, які виносила особлива нарада, до складу якої входив генеральний прокурор срср андрій вишинський та нарком внутрішніх справ микола єжов. Арешт у межах Грецької операції майже напевне означав розстріл — списки заарештованих подавалися на розгляд комісії цілими альбомами, в яких лише біля кожного 10-го прізвища зазначали «10 років таборів», а в щодо всіх інших виносили вирок «розстріляти».
Вшанування в публічному просторі пам’яті про безневинно репресованих під час Грецької операції нквс стало можливим лише після розпаду срср. 26 листопада 2004 року в Маріуполі за ініціативи місцевого історико-просвітницького товариства «Меморіал» було відкрито пам’ятник Жертвам Голодомору 1932–1933 рр. та політичних репресій. Відтоді щороку 15 грудня цей меморіал ставав місцем зустрічі маріупольських греків, які збирались для проведення мітингу-реквієму за репресованими співвітчизниками.
Після захоплення Маріуполя російські загарбники цинічно знищили меморіал, розтрощивши червону й чорну гранітні плити його постаменту. При цьому одна з посіпак окупантів, колаборантка євгенія кротова заявила, що руйнування пам’ятника — це «прибирання символу дезінформації на державному рівні».
«Не забудемо трагедій минулого, щоб не пережити їх знову», — було зазначено на розбитому вандалами постаменті. З дій рашистів можемо бачити, що правда про минуле коле їм очі саме тому, що вони повторюють злочини своїх ідейних попередників. Знищення пам’яті про злодіяння минулого має, на їхній погляд, призвести до ігнорування воєнних злочинів сучасності.
З огляду на це ми зобов’язані зберегти пам’ять про жертв сталінських репресій і відновити меморіал Жертвам Голодомору 1932–1933 рр. та політичних репресій після визволення Маріуполя. Це стане запорукою покарання російських воєнних злочинців сучасності й не допущення трагедій минулого в майбутньому.
