Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У селищі міського типу Володарка на Київщині відкрили кімнату-музей «Останнє пристанище російсько-московської орди». Зробив це ветеран АТО Олександр Ушинський. Чоловік збирав на Київщині, Донеччині, Луганщині, Харківщині та Херсонщині речі, які залишили після себе росіяни, зокрема й украдені в українців. Серед артефактів — вкрадений унітаз, пральна машина, спідня білизна, взуття.
Після звільнення Київщини від окупантів Олександр Ушинський поїхав у деокуповані населені пункти, щоб зібрати експонати для свого музею «Звитяги та трагедії України». Серед зруйнованих будинків та вирубаних лісів було з пів сотні російських бліндажів, згадує чоловік. Розповідає про свої знахідки:
— Побачив в одному з бліндажів щось схоже на подушку. Придивився, а там написано «вооружонниє сіли росії». Думаю, як це так? Везли із самої росії аж під Київ подушку? Так-от, вона виявилася з вати!
— А ось пісуар. Я на нього поставив кепку російського офіцера. Є вкрадена в українки шуба. Я її витягнув із російського бліндажа. Вони збиралися передавати своїм жінкам подарунки з Київщини. Навіть примітивну парасольку й ту збиралися тягнути. Чоботи тягнули жінкам своїм, які благословляють їх на вбивство українців.
Назбирав Олександр Ушинський і взуття самих росіян.
— Порвані калоші. З мене кепкували, що я це збираю. А я збираю для того, щоб через 20–30 років показати, в чому вони прийшли на нашу святу українську землю.
Росіяни залишили за собою зброю, одяг, побутову техніку та сміття. З цього Олександр зібрав близько сотні експонатів. Це четверта кімната-музей, яку створив чоловік. Окрім виставки з речами російських солдатів, Ушинський зібрав експозиції про Революцію Гідності, війну на Донбасі та Голодомор. Усі експозиції розташовані в приміщенні колишньої школи.
— Я отак, на власному ентузіазмі. Мене підтримують мої бойові побратими та посестри. В основному це дівчата-волонтери.
Нині Олександр Ушинський на службі вдруге. Чоловік згадує, що у 2014 році він пішов добровольцем на фронт, хоча був старшим за 65 років і вважався непридатним до служби:
— Я ж молодий. Ще багато роботи, я маю бойовий досвід. У 2017 році я звільнився зі служби, і знову війна. І як без мене?
Вхід до музею Олександра Ушинського безплатний. Він каже, що нині більшість відвідувачів — школярі з Володарської громади. Та подивитись експозиції може кожен у будь-який час.
