Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Газ для росії – це не тільки елемент наповнення бюджету та гаманців олігархату, а насамперед засіб політичного впливу. Простіше кажучи, через перекриття крана кремль через економіку впливає на політичну лояльність країн, які залежать від російського «блакитного палива». Тобто спочатку країну «підсаджують на газову голку», а потім маніпулюють її керівництвом. При цьому паралельно отримують величезні кошти. Така «робоча схема» вже десятки років є однією з основ функціонування путінського режиму.
Звісно, чим більше країн будуть втягнуті в цю схему, тим більше буде вимушених «союзників» у москви.
Тому ідеї створення «газового союзу», в рамках якого російський газ через Центральну Азію йшов би на китайський ринок, кремлівці надавали неабиякого значення. Наприкінці листопада путін особисто озвучив свою зацікавленість під час офіційного візиту до москви президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва.
Його слова підтвердив російський віцепрем’єр новак.
– У Казахстану, Узбекистану ще з радянських часів фактично єдина газотранспортна система. І в нас є великі можливості для розширення взаємної співпраці, – віщав новак, натякаючи на те, що потрібно все оформити в такий собі «союз». Звісно, за кремлівським сценарієм, результатом такого «союзу» став би повний контроль над газотранспортною системою Казахстану та Узбекистану.
Проте, за два дні після повернення президента Казахстану з москви, заступник глави МЗС республіки з чудовим милозвучним прізвищем Роман Василенко заявив, що Казахстан не дозволить використовувати свою територію для обходу західних санкцій і оцінюватиме проєкт газової спілки з урахуванням санкційних ризиків.
Другий удар кремлівці отримали від Узбекистану. Міненергетики цієї республіки послало російський «газовий союз» за «рускім ваєнним кораблем». Агентство Reuters наводить слова міністра енергетики Узбекистану Журабека Мірзамахмудова.
«Ми ніколи не погодимося на політичні умови в обмін на газ», – наголосив міністр, додавши, що купувати паливо в росії та інших країн Узбекистан буде лише за вигідних цін та умов контракту.
Якщо навіть з росією буде укладено угоду про постачання газу, це не означає союз, – наголосив Мірзамахмудов. – Узбекистан не має спільного кордону із росією. Тому будуть проведені переговори щодо його постачання через сусідній Казахстан. Це буде технічний контракт».
Отже, позиція зрозуміла: «технічний контракт» – це далеко не «союз». І хоча Узбекистан відчуває гостру нестачу газу, за словами Мірзамахмудова, влада не має наміру ставити під загрозу «національні інтереси, економіку та незалежність».
