Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Головний сержант батальйону окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого майстер-сержант Сергій Скороход встиг випробувати себе у різних видах службової діяльності.
— Після строкової служби я пропрацював півтора року в органах внутрішніх справ, потім звільнився та знову повернувся до ЗСУ — вже контрактником, — розповідає Сергій. — У 2008 році набув досвіду виконання завдань у складі українського миротворчого контингенту в Косові. Потім, у зв’язку зі скороченням військової частини, знову звільнився та пішов у Державну прикордонну службу — тож 2014 рік зустрів на Луганщині у складі мотоманевреної групи Західного регіонального управління. По закінченню контракту з прикордонниками вирішив повернутися до ЗСУ.
Коментуючи свою службу, хлопець каже, що у порівнянні з іншими силовими структурами, у Збройних Силах йому подобається найбільше. Тож після нашої перемоги залишати військову службу не збирається.
— Уся моя родина пов’язана з державною службою. Мій дід служив в армії, а батько після строкової працював у МВС. Тож і моя доля, як кажуть, була визначена, — усміхається Сергій. — Широкомасштабне вторгнення я зустрів у навчальному центрі, де опановував нові стандарти роботи сержантського складу під керівництвом іноземних інструкторів. Свого часу я навчався ще за старою системою, тож для особистого розвитку цікаво було почерпнути щось нове.
Будь-який головний сержант насамперед відповідає за роботу сержантського складу свого підрозділу.
— Коли був головним сержантом бригади, я здебільшого знаходився поруч з командиром та супроводжував його під час роботи у підрозділах. Він працював з офіцерами, а я з сержантами. Один із напрямків — це узагальнення та передача бойового досвіду, — ділиться майстер-сержант. — За роки війни роль і місце сержантів в українській армії дуже змінилися. Раніше, у зв’язку з постійними скороченнями чисельності військових частин, сержант майже нічим не відрізнявся від солдата. Він не був молодшим командиром — він був виконавцем, а на господарчих роботах іноді працював навіть разом із прапорщиками та офіцерами. Після 2014 року сержантський корпус почав «підійматися з попелу», як птах фенікс.
Дійсно, за ці роки у військових частинах було введено посади головних сержантів, розроблено відповідні функціональні обов’язки, а ставлення до них суттєво змінилося.
— Завдяки змінам та наполегливій праці сержантів стали бачити у зовсім іншому світлі. Змінилося саме ставлення від «старший куди відправлять» до молодшого командира, якому можна поставити завдання, а він його усвідомить та спланує і забезпечить виконання, — підкреслює Сергій. — Тобто з людини з «личками», сержанти поступово перетворилися у помічників офіцерів, до думки яких прислуховуються та враховують навіть при плануванні бойових завдань. Зараз сержант має право висловити свою думку і його обов’язково вислухають — раніше такого не було.
Закінчуючи розмову, хлопець каже, що він та його підрозділ налаштовані тільки нашу перемогу, бо інше їх не влаштовує!
Фото автора
