Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Нещодавно колишній військовослужбовець, учасник двох балканських воєн і військовий журналіст Роланд Бартецко презентував у пресцентрі АрміяInform український переклад своєї книги «Сморід війни: Поради з поля бою» (The Smell of War: Lessons from the Battlefield), який був надрукований у Приштині буквально за кілька днів до презентації.
Як один із учасників події, я серед перших отримав примірник книги з автографом автора на титульній сторінці. Але мене на презентації цікавила зовсім не ця можливість, а нагода почути людину, яка знає природу балканських воєн зсередини. І знає її достатньо глибоко, щоб по-перше – написати про власний досвід книгу, а по-друге – після всього пережитого приїхати в Україну і допомагати нашим Збройним Силам.
52-річний Роланд Бартецко колишній німецький військовий, який у 22 роки під час Боснійської війни пішов рекрутом у Хорватську раду оборони, а після того записався добровольцем до Армії визволення Косова.У 2001 році Роланд, також відомий як Шабані, був несправедливо звинувачений у вибуху автомобіля біля офісу югославського уряду в Приштині та засуджений за звинуваченням у тероризмі. Але згодом його умовно-достроково звільнили. Бартецко має вищу юридичну освіту і працює в юридичній фірмі у Приштині (Косово). Раніше він опублікував дослідження про радикальний іслам на Балканах, а також аналітику про боротьбу з повстанцями, яка була рекомендована до прочитання військовими НАТО.
Мемуари Бартецко, вперше видані 2018 року, не про історію Балканського півострова чи політичні вподобання автора. Це ємний і досить практичний посібник із виживання в умовах бойових дій. «Якщо ти мріяв стати героєм війни, отримати медаль або бути великим патріотом, який бореться за свою країну, твій перший день у зоні бойових дій – чудовий час, щоб поховати всі ці мрії. Відтепер твоя єдина мета – вижити», – пише автор. У книзі моделюються найрізноманітніші ситуації, в які можуть потрапити військові регулярної армії, повстанці, диверсанти у ворожому тилу та просто цивільні під час активних бойових дій. Тут і про досвід перебування на передовій, і про проходження блокпостів, і про поводження в полоні, в окупації, про партизанські реалії, про гігієну, досвід виживання під обстрілами і безліч інших дуже важливих нюансів, до яких, безсумнівно, має бути готовий український читач сьогодні.
Чимало практичних порад виписані в невеликих розділах із підзаголовком «Спостереження». Звісно, деякі з них вимагають володіння базовими навичками військової підготовки, але й необізнаний зі службою в війську читач не застопориться в цих місцях, адже сприйматиме написане, як пригодницьку оповідь.
Я «проковтнув» усю книгу за пару днів, неодноразово підтримуючи автора у висновках щодо ситуацій, які, на жаль, уже й самому довелося пережити. Хочу відзначити надзвичайно легкий стиль письма. У цьому заслуга як автора, так і перекладачів – доцента Анни Скорофатової та професора Івана Бахова з кафедри іноземної філології та перекладу МАУП. Книга буде цікавою і професійним військовим, і цивільним, і навіть підліткам. Бо, незважаючи на всі жахи, які неминуче доводиться переживати на війні, вчить зберігати оптимізм та віру у світле майбутнє, в ній багато гумору та різних цікавинок, які допомогли вижити Роландові й підживлюють інтерес читача до подальшого знайомства з книгою. «Незважаючи на всі небезпеки та труднощі, бути партизаном також було корисно, – згадує автор. – Ми були з народом, а, значить – і частиною великої визвольної сили».
У передмові до українського видання Роланд Бартецко пише: «між війною в Україні та війною в Югославії є багато подібного: виняткова хоробрість як захисників, так і звичайних людей, жорстокість ворога, страждання, страх і часто-густо події, що не піддаються людському розумінню. Та ще, звичайно, приклади людяності, які приголомшують, коли час від часу зненацька пробиваються сонячними променями з-під тотального лиха». Саме ця подібність спонукала ветерана двох балканських воєн активно включитися в українські події. За словами Роланда, він одразу зрозумів, що в Україні існує чимало потреб, і почав закуповувати речі для українського війська і доправляти у військові підрозділи. А також вирішив перекласти власні мемуари, щоб розповісти про свій досвід на війні. Він переконаний, що «добро обов’язково переможе зло, а український народ вийде з цієї боротьби переможцем, ставши сильнішим, ніж будь-коли».
