Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Селище Долина Краматорського району Донецької області, розташоване в кількох кілометрах від кордону з Харківською областю. Майже 80-років тому, в 1943 році тут точилися жорстокі бої: під час наступальної Харківської операції радянські війська зіткнулися з міцною обороною німецько-фашистських військ, при спробах прорвати яку щоденно гинули цілі підрозділи! Село, яке серед тодішніх окупантів отримало назву «Долина смерті», було стерто з лиця землі: залишилося два будинки, а відновлювати його почали лише в 1953-му. Як сумна згадка про події тих часів, на південно-східній околиці Долини, біля автодороги, що поєднує Харків з Донбасом, розташована братська могила, де поховано 1373 радянські воїни, які загинули при звільненні селища. 1968 року тут встановлено меморіальні дошки з іменами загиблих. На самій могилі встановлено пам’ятник у вигляді скульптури «Скорботний воїн з автоматом». Навесні цього року в результаті російської агресії меморіал сильно постраждав, а біля нього і досі валяються залишки ворожих боєприпасів.
В 1943 році в Долині була зруйнована і сільська церква, побудована в 1862 році. Згодом на її місці було встановлено новий храм — Свято-Георгіївський скит Свято-Успенської Святогірської лаври, який належав Українській православній церкві московського патріархату. Під час проєктування будівлі за зразок було взято храм Покрови Божої Матері на Нерлі у його первісному вигляді, як спогад про всіх убієнних воїнів. Стіни були прикрашені ліпними постатями пророка Давида та різноманітних звірів. Навколо церкви споруджено корпуси, дзвіницю, які були оточені стінами з вежами. Тут функціонувала недільна школа, була зібрана велика бібліотека. Працювали дитячий православний театр, спортивна секція військово-патріотичного спрямування, гурток пошукової роботи. Я говорю про все це в минулому часі, адже скиту більше не існує…
В 2022 році історія руйнування селища повторилася. Навесні цього року під час повномасштабного вторгнення російські окупанти рухалися з боку Ізюму на Слов’янськ, але наштовхнулися на шалений спротив Сил оборони. З березня вони намагалися захопити Долину, але безуспішно. Населений пункт опинився під щільним ворожим вогнем. Орки били по селищу зі всього, що мали на озброєнні: з артилерії, мінометів, авіації. На храм Георгія Побідоносця скинули авіабомбу. Це сталося на початку травня. Оскільки всі жителі Долини та братія скиту були завчасно евакуйовані, постраждалих, на щастя, не було.
На під’їзді до Долини, обабіч і досі стоїть велика кількість понівеченої російської техніки, на якій окупанти намагалися штурмувати селище. Українські військові знищили її на підступах до населеного пункту.
Будинки мешканців півтисячного селища повністю знищені. Тут не залишилося навіть хатніх тварин — вони покинули домівки в пошуках їжі.
В траві вздовж стежки, яка веде до храму — залишки снарядів та боєприпасів…
На вході до скиту вгорі праворуч російською мовою написано «Святой Георгий — победоносец». У дворі, серед цегли та уламків лежить скульптура лева, яка раніше прикрашала чи то стіни храму, чи то паркан.
Будівля та подвір’я храму зруйновані вщент. Єдине, що якимось дивом залишилося в цьому пеклі цілим — це дзвін. Такий собі трагічний символ зруйнованого росіянами монастиря московського патріархату.
З того моменту, як в ході контрнаступальної операції Сили оборони звільнили Ізюм та навколишні села, в Долині, нарешті, встановився спокій. А на територію скиту повернулися ченці, які намагаються розібрати завали своєї обителі та хоч якось облаштувати тут життя. Вони не дуже говіркі — спілкуватися відмовляються та й досі уповають на Бога. Цікаво, чи вони ще прославляють під час богослужінь в своїх молитвах росію?..
А тим часом на залишках паркану, що огороджує скит, майорить жовто-блакитний прапор. Україна тут назавжди! Так було, є і буде!
Фото автора
