Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
російська пропаганда усіма доступними їй способами намагається згодовувати росіянам ідеї про війну в Україні. Ми вже звикли до істеричних спічів скабєєвої, соловйова та інших пропагандистів кремля. Проте агітаційна машина москви, як і в радянські часи, працює за принципом «піпл хаваєт». росіяни, як і завжди, продовжують вірити усьому, що їм говорить з радіоприймачів та телевізорів влада.
Один із таких «шедеврів» пропаганди демонструвався цього року в тимчасово окупованому Криму. У приміщенні якимось дивом не перейменованого кінотеатру «Україна» (офіційна назва — Культурно-виставковий центр Державного музею героїчної оборони та визволення Севастополя) відбулась виставка під назвою «Сила в правді».
У пресрелізі заходу йдеться, що на виставці представлені роботи, виконані одним із учасників так званої спецоперації. Проте організаторам заходу ім’я автора невідоме, а свої замальовки він публікує в особистому Telegram-каналі під назвою «Я бачу». Організатори зазначають, що близько 50 малюнків, виконані ручкою, на яких зображені мирні мешканці, діти, солдати та врятовані тварини.
Майже відразу кидається в очі, що захід — це спланована пропагандистська акція влади. Проте підготовлена за традиційним російським принципом «і так сойдьот». Що ж не так?
Після першого погляду на малюнки, навіть школяр зрозуміє, що автор професійний художник, а в його арсеналі далеко не тільки ручка. Ручкою там підписано лише посилання на телеграм-канал. Крім того, зрозуміло, що малювали їх також не в окопі. Бо хоча б папір був трохи пом’ятий, а так усі малюнки чисті й без жодної видимої складочки.Усі роботи, як сказали би в радянські часи — «ідейно витримані». Назви та підписи до малюнків написані лаконічно та однозначно, щоб не залишити можливості інакодумства глядачам.Кожен із «шедеврів» відкрито або приховано змушує повірити глядачів у «гуманність» росармії та «правильність» їхніх дій.
Останнім часом, спостерігаючи за поведінкою російських пропагандистів, окремих політиків та інших прислужників злочинного режиму, стає зрозуміло, що на такий довготривалий конфлікт вони не розраховували. Ідеї вичерпуються, а громадянам у голови потрібно щось підкидати.
Дивлячись на такі заходи, можна дійти висновку, що в роспропаганди закінчується «пальне», чи що там у них.
Натомість серед російського населення зростає потреба у правдивій інформації. Адже те, що «спецоперація» триває не за планом, уже стало зрозуміло навіть найупертішим путінцям. Так один із експертів всеросійського центру дослідження суспільної думки повідомив, що довіра росіян до «офіційного сигналу» про війну в Україні незабаром падатиме в міру зростання «запиту на чесність» та «деідеологізованої інформації».
«Дуже часто під час досліджень нам кажуть, що не довіряють офіційній інформації. Коли міністерство оборони заявляє лише про позитив, але не говорить про проблеми, це викликає питання, чи те, що воно говорить, відповідає дійсності. Саме тому посилюватиметься запит на міжособистісну комунікацію», — наводить слова експерта «Комерсант».
Отже, кремлівській пропаганді стає дедалі важче дурманити мізки пересічним росіянам. Адже різниця між телекартинкою та реальністю разюча. Тому з огляду на зростаючий «запит на чесність» та недовіру до офіційної інформації, роспропаганда вдається до різноманітних «заманух», як то витвори диванних художників представлені у вигляді окопної творчості. Чи «схаває російський піпл» таку відверту дезу? Поки що так. Але зрештою чаша терпіння колись може переповнитися і тоді…
