Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Уже кілька місяців поспіль Авдіївка є однією з найгарячіших ділянок оборони наших військ. Ані вдень, ані вночі тут не припиняються запеклі бої. Тримаючи надійну оборону міста, українські військові безжалісно знищують російських окупантів та завдають їм численних втрат у живій силі й техніці. Одним із найважливіших елементів бойових дій є робота українських артилеристів. Саме на ній багато в чому зав’язаний успіх наших військ і численні невдачі московитів.
— Ліквідуємо досить різні цілі: танчики, БМП, ворожу піхоту та інше, — розповів командир 122-мм гаубиці Д-30 з позивним «Ворон». — Гармата дещо застаріла, але водночас надійна. Працює на дальності до 15 кілометрів. Тож дістаємо всіх «орків», які заходять у радіус ефективного ураження нашого розрахунку.
До широкомасштабного вторгнення рф «Ворон» встиг відслужити строкову службу. А з його початком відразу пішов до війська добровольцем. Хлопець пригадує, що спершу було важко опановувати стрільбу з гармати. Тепер порівнює свою гаубицю з автоматом АК: у роботі все просто й надійно. Головним завданням ставить для себе нещадно нищити ворога до повної перемоги. «Ворон» із гордістю додає, що на фронті сьогодні також воює його батько. Проте на іншому, харківському напрямку.
Кожного нового світанку хлопці щиро «вітають» окупантів зі словами «Доброго ранку! Ми з України!», аби «відбити» в них бажання вести наступальні дії й доставити їм «квитки» на «пекельний концерт» кобзона. Бойова робота триває до вечора, а іноді й до наступного ранку.
Фото та відео авторів
