ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

Як солдат «Пустік» російську беху трофеїв

Публікації
Прочитаєте за: 7 хв. 27 Листопада 2022, 17:12

Одного разу, переміщаючись у прифронтовій зоні так званим армійським автостопом (це коли їдеш від одного до іншого блокпосту військовим транспортом, у який тебе підсаджують бійці, які чергують на цьому пункті. — Авт.), мені випала нагода поспілкуватись із представником цікавої професії — авторемонтником.

Під час війни важливість їхньої роботи доволі висока, адже без справної техніки сьогодні ніхто не воює. Крім того, на ремонтно-відновлювальні підрозділи покладені особливі завдання — евакуація з поля бою пошкоджених машин, серед яких значна частина — це залишені ворогом трофейні.

Того разу в необхідному мені напрямку рухався перефарбований у захисний колір і заляпаний грязюкою воєнних доріг невеликий жвавий «течик» (так називають родину мікроавтобусів Volkswagen Transporter. — Авт.) Через хороші технічні характеристики й простоту в обслуговуванні ці «бусики», особливо четвертого покоління Т4 та ще й з дизельним двигуном, дуже популярні не лише в комерційній діяльності, українці їх широко застосовують на фронті для перевезення людей і невеликих вантажів. Волонтери купують їх за кордоном і відправляють до частин і підрозділів, а ті вірно служать нашій армії. Два десятки кілометрів по дорозі, від якої під час війни залишилась лише назва й напрямок, довелось долати саме таким транспортом.

За кермом «течика», який підібрав мене на блокпосту того разу, сидів міцний серйозний чоловік. Він сказав, що прямує в необхідному мені напрямку, але по дорозі маємо зупинитись на певний час. За кілька кілометрів від блокпосту в армійського тягача, який з його підрозділу, сталась поломка, і боєць везе необхідні запчастини й інструменти, щоб за можливості полагодити техніку прямо в польових умовах.

Під час нашої розмови чоловік, який назвався Віталієм, розповів, що служить в ремонтно-відновлювальному підрозділі одного зі з’єднань, яке на той час діяло на Херсонському напрямку. У них на оснащенні стоять ще радянські тягачі МАЗ-537. Їх доводиться застосовувати для транспортування важкої бронетехніки. І МАЗи ці — доволі ненадійні.

«Переважна більшість наших МАЗів — майже мої ровесники, — якось сумно пожартував Віталій (а на вигляд йому було десь близько п’ятдесяти років. — Авт.). — Хлопці мене називають „Пустіком“, я усе життя з машинами, дуже люблю цю справу, працював і на гірничо-збагачувальних підприємствах Криворіжчини, і в сільгосппідприємствах Херсонської області… Автопарк, гараж — це моє, — продовжував чоловік, міцно тримаючи кермо й уважно вдивляючись в сутінки і дощ, які супроводжували нас дорогою. Осі і зараз в армії довелось служити там, де можу найбільшу користь принести, і це я вважаю — правильно», — продовжував він.

У його розмові відчувалась впевненість людини, яка має чималий життєвий досвід і займається тією справою, в якій є професіоналом. На вигляд Віталій був високим, міцним (майже кремезним) чоловіком з трохи стомленою відкритою усмішкою. Про таких людей говорять, що на їхніх плечах тримається світ, адже якою важкою і марудною не була б робота — її роблять ось такі хлопці.

Можна навіть не сумніватись, що в розповідях Віталія про службу й завдання, які доводиться виконувати його підрозділу, немає жодних перебільшень і прикрас — усе відбувалось саме так, як про це розказав «Пустік».

— У наступ нам, ремонтникам, доводиться йти разом з піхотою, — розповідає чоловік, — трапляється, що просто на полі бою лагодимо техніку, яка зупинилась. Бувало, заходять наші в село, йде ворожий обстріл, а беха (БМП-2. — Авт.) заглухла й не їде далі. Ми її мотолигою (МТ-ЛБ. — багатоцільовий бронетранспортер-тягач. — Авт.) підчепили, хоч вона й трохи легша, але в провулок затягнули й за п’ятнадцять-двадцять хвилин БМП далі пішла в наступ. Таке часто буває. У нас техніка ще радянська, хоч і часто ламається, але в ремонті проста, для того хто на цьому розуміється, має відповідні запчастини й інструменти, — продовжив Віталій.

— Я ось у «течику» вожу цілий ящик різних ключів, інструментальних головок і викруток, як пересувна майстерня, — жартує «Пустік». — У дорозі буває все, і комусь допомогу надавати доводиться, бо часто на узбіччях стоїть наш брат військовий — зламалось авто, і викрутити чи зняти щось із залишеної розбитою техніки можна, — продовжує Віталій.

Дійсно, проблема із забезпеченням українських підрозділів якісним і справним легким автотранспортом є доволі гострою. Машина реально на передовій у бойових діях є «розхідним матеріалом». Легковики, пікапи, позашляховики «живуть» на війні дуже недовго, інколи навіть не дні, а всього години. В соціальних мережах часто можна зустріти повідомлення, що тому чи іншому підрозділю терміново потрібний транспорт. Його масово женуть із-за кордону волонтери, але дуже часто такі авто мають поганий технічний стан, та й сама експлуатація в бойових умовах призводить до поломок і несправностей.

Тому таке «військове» авто на узбіччі — явище звичне для прифронтових територій. А різні СТО в містах і селах поблизу зони бойових дій у буквальному розумінні працюють на війну, ремонтуючи здебільшого лише таку автомобільну техніку наших вояків.

До речі, на власному досвіді переконався, що більшість військових, хто їде повз таку зламану машину, обов’язково зупиняться й поцікавляться, чим допомогти. Добре, коли поломку може усунути прямо на місці хтось такий, як Віталій, який до того ж матиме в своєму вантажі необхідні інструменти й навіть запчастини.

Та й розповідаючи про «щось викрутити чи зняти з розбитої техніки», «Пустік» мав на увазі доволі розповсюджене явище, яке є на щойно звільнених територіях. Ворог, втікаючи від наших військ, залишає за собою велику кількість різної розбитої й понівеченої техніки, як військової, так і цивільної.

Дуже часто буває, що в таких уламках автомобілів залишаються доволі цінні запчастини. Тож розбиті авто часто стають «донорами» для ремонту інших машин. Кожний гвинтик, кожна шайбочка може коли-не-коли знадобитись. Тут усі це розуміють, і при нагоді «викручують і знімають», не вважаючи це чимось поганим. Це одна з реальностей війни…

— У наступ ми йдемо зразу ж слідом за танками і «піхотою» (механізовані і штурмові підрозділи. — Авт.) ще й тому, що потрібно якнайшвидше витягти з поля бою «трофеї» — покинуту ворожу техніку, — розповів Віталій. — росіяни знають, що ми «полюємо» на їхнє озброєння, і якщо кидають його, то зразу ж намагаються вогнем знищити, щоб нам не дісталось. Тому ми такі машини буквально під вогнем витягаємо на безпечні відстані. Вже потім його ремонтуємо, відновлюємо і передаємо в підрозділи нашого з’єднання, — говорить чоловік. — На початку вересня під час звільнення Високопілля на Херсонщині ми витягли півтора десятки різних російських БМП. На деяких стояли найновіші зразки оснащення й апаратури. За місяць-два більшу частину з них ми силами підрозділу відремонтували і передали нашим батальйонам. «Трофейні» танки, «саушки» (самохідні артилерійські установки. — Авт.) відправляємо вже на спеціалізовані підприємства, і витягаємо їх дещо згодом, як наступ іде далі. Вантажимо їх на спеціальні платформи і тягачами веземо в тил. Нашій армії потрібна бронетехніка, і росіяни налагодили нами «ленд-ліз», — жартує Віталій.

— Був випадок, коли наші саме звільняли село Потьомкіне на півночі Херсонщини, — згадує «Пустік». — Нам повідомили, що в полі неподалік околиці населеного пункту стоїть майже ціла ворожа БМП-2 з порваною «гусянкою». Найцікавіше, що на ній, за словами розвідників, стояв новітній російський бойовий модуль «Бережок» — трофей доволі цінний.

— Ледь почало темніти, — продовжує Віталій, — ми вирішили витягти цю «беху». Взяли КЕТ-Л (евакуаційний тягач. — Авт.) на базі КРаЗа і з лісосмуги під’їхали до БМП. В операції брали участь я, наш ротний — капітан, мій товариш — солдат, розвідник із батальйону, який заходив у Потьомкіне й комбат цього підрозділу. Зупинившись перед «бехою», ми, ремонтники, почали чіпляти її на буксир до КЕТ-Ла, а інші намагались закинути на кузов порвані гусениці, але тут росіяни «підвісили» над нами освітлювальну міну, — згадує чоловік.

— Вже за декілька секунд неподалік «прийшов» пакет із «Града» (РСЗВ БМ-21 «Град». — Авт.) Тягти «беху» в такій ситуації — самогубство, — згадує боєць. — Ми просто на повному ходу КРаЗом звідти втікали якнайдалі. Позаду нас росіяни «насипали» зі своїх РСЗВ прямо по несправній бойовій машині, були навіть декілька прямих влучань. Від них «беха» загорілась і почав детонувати боєкомплект.

Лише наступного вечора, коли наступ наших військ пішов далі на південь, ми під’їхали до цієї бойової машини, з якої залишився обгорілий понівечений корпус, — продовжує Віталій. — На жаль, і бойовий модуль «Бережок» на ній не стояв, розвідник помилився. Тож «затрофеїли» ми з цієї «бехи» лише розірвану «гусянку», буває й таке«, — філософськи підсумовує чоловік.

Щодо нового російського озброєння, то його бійці цього з’єднання «натрофеїли» під час звільнення селища Архангельське. За населений пункт декілька тижнів точились запеклі бої, і коли українські військові вже взяли його під контроль, то захопили майже два десятки російських бронетранспортерів. Були і БТР-82 (модернізований бронетранспортер з новою баштою з 30-мм гарматою 2А72. — Авт.).

— Були зовсім «нульові бетери», у яких навіть заводські пломби на «лючках» стояли, — згадує «Пустік». — Їх просто кинули росіяни й утекли. Більше десятка цих бронетранспортерів ми за тиждень поставили «на колесо», і вони вже служать Україні. Я не пам’ятаю точної кількості одиниць, але це й не важливо, ми — ремонтники, намагаємось, щоб кожна відбита у ворога машина стала справною і воювала проти нього.

Коли ми доїхали до зламаного тягача, майже зовсім стемніло й посильнішав осінній дощ. «Пустік» і ще один його товариш-ремонтник, який чекав нас на місці, а також двоє бійців, які становлять екіпаж МАЗ-537, почали щось терміново лагодити біля ваговоза. З «течика» час від часу вони щось носили: ключі-викрутки, гумові прокладки, гайки і патрубки, але за двадцять хвилин, «пчихнувши» кілька разів, МАЗ завівся і випустив з вихлопної труби хмару їдкого диму.

Віталій легко вскочив на водійське сидіння мікроавтобусу і завів його теж. На моє запитання чи все полагодили, він відповів, що до їхньої бази за два десятки кілометрів тягач дійде, хоч і платформа-причіп, на якій возять танки, наразі без гальм, щось з гідравлікою. Але йтимуть «порожняком», тож по-маленьку-по-тихеньку дотягнуть і в полі не ночуватимуть…

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Президент про удари рф по Харківщині: Це досі можливо через дефіцит ППО і далекобійності

Президент про удари рф по Харківщині: Це досі можливо через дефіцит ППО і далекобійності

Президент Володимир Зеленський закликав надати Україні системи протиповітряної оборони, які б могли захистити Харків та інші прикордонні міста від російських ракетних ударів.

Україна та Норвегія фіналізували текст безпекової угоди

Україна та Норвегія фіналізували текст безпекової угоди

Президент Володимир Зеленський провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере і подякував за конкретні дії з ізоляції росії.

«Лес кроют, я дозвониться ни до кого не могу… Рации тоже все молчат» — ГУР перехоплення

«Лес кроют, я дозвониться ни до кого не могу… Рации тоже все молчат» — ГУР перехоплення

Українські розвідники оприлюднили перехоплену розмову військовослужбовців рф з шебекінського району, бєлгородської області щодо умов, в яких доводиться виконувати воєнні задачі.

120 тисяч військовозобов’язаних жінок оновили дані в додатку Резерв+

120 тисяч військовозобов’язаних жінок оновили дані в додатку Резерв+

Розроблений Міністерством оборони України мобільний застосунок Резерв+ з моменту запуску 18 травня встановили 2 мільйони людей.

Генштаб ЗСУ: на Харківщині ворог отримує жорстку відсіч, тривають бої на Куп’янському напрямку

Генштаб ЗСУ: на Харківщині ворог отримує жорстку відсіч, тривають бої на Куп’янському напрямку

Від початку доби 22 травня окупанти здійснили вже 79 атак на позиції наших підрозділів. Найбільше боєзіткнень сьогодні відбулося на Покровському напрямку, майже стільки ж боїв зафіксовано на Куп'янському напрямку.

Командувач Сухопутних військ ЗСУ показав, як наші воїни нищать ворога з усіх калібрів

Командувач Сухопутних військ ЗСУ показав, як наші воїни нищать ворога з усіх калібрів

Бригади Сухопутних військ продовжують нищити противника як з традиційних видів озброєння, так і за допомогою безпілотних систем.

Захищаємо світ

00
00
00
ВАКАНСІЇ

Стаpший pозвідник-опеpатоp, військовослужбовець

від 25000 до 125000 грн

Київ, Київська область

Стрілець в 126 ОБр ТРО

від 20000 до 120000 грн

Херсон, Херсонська область

Водій ББА

від 25000 до 70000 грн

Харків

Військова частина 9951 ДПСУ

Водій (служба в ЗСУ за контрактом)

від 30000 до 100000 грн

Іванівка, Одеська обл.

2-й відділ Березівського РТЦК та СП

Санітарний інструктор, військовослужбовець

від 20000 до 120000 грн

Дніпро, Дніпропетровська область

Навідник-оператор БМП

від 20000 до 120000 грн

Київ

130 окремий батальйон 241 ОБр Сил ТрО