Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Артилеристи механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу з перших днів широкомасштабного вторгнення рф в Україну майстерно нищать окупантів на південному напрямку і вже встигли стати для ворога справжнім жахіттям. У чому ж їхній секрет?
Все доволі просто. Є речі, що не менш важливі, ніж потужна зброя. Наприклад, патріотизм, чесність, відданість Вітчизні й військовому обов’язку, готовність віддати життя за тих, кого любиш і знаєш. Здавалося б, абсолютно абстрактні поняття, але саме вони об’єднали всю Україну, і в результаті холодний розрахунок ворога було вщент розтрощено об гарячі серця українців.
Поділяє таку думку й командир БМ-21 «Град» на позивний «Омега». Військовий за останні місяці встиг побувати в різних бойових ситуаціях, але всюди за ним слідувала удача і, можливо, не лише вона.
— 24 лютого я зустрів на полігоні «Широкий лан», де ми випробовували нові снаряди для реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град». Як тільки все почалося, ми швидко повернулися в ППД, отримали перші бойові накази і вирушили прикривати вказаний напрямок, — пригадує «Омега». — Спочатку було дуже «гаряче». Перший тиждень практично не спали. Режим роботи шалений: підйом, виїзд, відпрацювали, приїхали, 2 години на сон і знову виїзд. Був період, коли з однієї машини випускали по 200 снарядів. Повірте — це багато. Так тривало десь до початку травня, а потім стало трохи легше. Ні, роботи не поменшало, але вона вже не була такою інтенсивною. Важливу роль у цьому відіграло й західне озброєння.
Військовий розповів, що хоча мав за плечима певний досвід, але основні навики закріпив на полі бою.
— З 2016 до 2020 року я навчався в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на кафедрі наземної артилерії факультету ракетних військ і артилерії. Після закінчення потрапив до моєї бригади спочатку на посаду командира взводу управління, а потім став старшим офіцером батареї. За три місяці після випуску я вже був в ООС, там перебував 10 місяців, але зрозуміло, що брати участі у сутичках з ворогом не довелося, адже артилерія тоді не застосовувалася. Але практикувалися постійно. Доказом цьому є те, що наша батарея здобула першість у змаганні на найкращу артилерійську батарею Сухопутних військах Збройних Сил України і «срібло» у змаганнях Збройних Сил України, — з гордістю говорить «Омега».
Так, досвід був, але коли артилерист отримав наказ вирушати на перше бойове завдання, залишався певний «мандраж». Адже все ж є різниця нищити противника умовного чи реального.
— Свій перший справжній бойовий досвід я здобув в одному з населених пунктів на південному напрямку. Ми розгорнули батарею «Градів» і за допомогою БПЛА «Лелека» філігранно відпрацювали по ворогу. Кажуть, що перший млинець нанівець, це точно не про нас. З 8 ворожих машин 5 ми точно знищили, також уразили їхній БК. Ось так днем за днем ми трансформували свої страхи у бойові навики, — розповідає військовий. — А ще я зрозумів, що для успіху в командира має бути «чуйка», щоби швидко реагувати і приймати правильні рішення. Моя мене поки що не підводила.
Доказом тому є те, що навіть у найскладніших ситуаціях українським гармашам дивом вдавалося уникати втрат.
Завдяки вмілому командуванню «Омеги» рашистам не вдалося втілити багато їхніх тактичних планів у життя — його бойовий розрахунок БМ-21 «Град» з перших днів довів, що яким би не був ворожий натиск, вони готові давати йому гідну відсіч. За це військового 17 червня було нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
— Ми вже випустили по ворогу більше ніж 8 тисяч снарядів. Тож, можете уявити інтенсивність нашої роботи. Але все це дрібниці, і коли тіло наганяє втома, мені варто лише згадати одну картину: Миколаїв, зруйновані будівлі, обпалений війною колись красивий центр міста корабелів і діти посеред цього жахіття. Їхнє дитинство зруйноване клятими орками. Як тут складати руки? — мов сам у себе запитує артилерист. — Мій батько служить у теробороні, друзі також ведуть боротьбу з окупантами, у кожного — свій фронт. Заради кожного з них і всіх українських дітей, у яких вкрали безхмарне дитинство, я сьогодні готовий віддати своє життя.
Фото Дмитра Завтонова
