Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Херсонці.
Вільні та щасливі.
Стільки тепла, обіймів, сліз радості та вдячності я ще не бачила.
І такої любові до всього українського — теж. Хто не втрачав — не відчує.
Цей настрій і піднесений стан душі треба назвати «херсонським» — бо він особливий, хто тут був і це відчув — зрозуміє.
У Херсона, як і в кожного міста, своя неповторна внутрішня атмосфера, але тепер вона ще й загартована спротивом.
Наші в окупації — це багато історій сили, болю, надії, терпіння і віри.
Чудова жінка на фото під час окупації живила свою силу, аби витримати окупацію тим, що писала вірші про Україну.
Коли мене побачила, сказала: «Аню, донечко, почекай, я піду додому і принесу тобі в подарунок свій вірш».
Вірш тепер у мене. На згадку про темні часи окупації та про сильних духом херсонців.
Джерело: Фейсбук / Ганна Маляр
